Особливим нетерпінням чекав,коли прилетять лелеки до нашого села.І була якась особлива радість зустрічі із цими птахами,вони всідалися на старій клуні ,і закинувши голову до неба-розсипалися клекотом.Разом з ними приходила весна , земля прокидалася й виповнювалась знову безліччю істот:жаби кумкали,жайворонки вимірювали піснями височінь неба , бджоли стрімко проносилися над головою,а джмелі особливо довірливо щось проказували,до розцвіченої синенької кропивки.Який багатий світ! Спориш зворушливо зеленів дрібнесенькими листочками,червонясті язички кінського щавлю ловили тепле проміння,а на оболоні залитій водою,походжали на певній відстані один від одного поважно проставляючи ноги лелеки.
Мого друга звати Євген. Ми товаришуємо з ним уже кілька років, і я неймовірно щасливий, що в мене поруч є така добра та щира людина, як він. Бачимося ми з ним майже кожен день, адже вдома самому швидко набридає, а такий енергійний друг, як мій потрібен всім. Євген завжди охайний та спокійний, але це не заважає нам потравляти в різні пригоди. Познайомились ми з ним у селі моєї бабусі, він там також був в гостях. Приходячи до мене додому гратися, хлопець завжди ввічливий з моєю бабусею і намагається їй до Тож він достатньо вихований і вміє показувати гарні манери. Одного разу я ризикуючи нашою репутацією поліз на дерево за яблуками до сусіда (адже був вищий) і перечепився через забор, отримавши багато синців. Євген був зі мною дуже чуйний та лагідний в той момент. Він не побіг жалітися комусь чи кликати "Рятуйте!". Хлопець допоміг мені дістатися дому та ще цілий вечір розважав мене смішними історіями. Такого друга як він, можна назвати справжнім.
Бачимося ми з ним майже кожен день, адже вдома самому швидко набридає, а такий енергійний друг, як мій потрібен всім. Євген завжди охайний та спокійний, але це не заважає нам потравляти в різні пригоди.
Познайомились ми з ним у селі моєї бабусі, він там також був в гостях. Приходячи до мене додому гратися, хлопець завжди ввічливий з моєю бабусею і намагається їй до Тож він достатньо вихований і вміє показувати гарні манери.
Одного разу я ризикуючи нашою репутацією поліз на дерево за яблуками до сусіда (адже був вищий) і перечепився через забор, отримавши багато синців. Євген був зі мною дуже чуйний та лагідний в той момент. Він не побіг жалітися комусь чи кликати "Рятуйте!". Хлопець допоміг мені дістатися дому та ще цілий вечір розважав мене смішними історіями. Такого друга як він, можна назвати справжнім.