Георгий07

28.06.2021 20:45 •  Українська мова

Підкреслити граматичні основи, скласти схеми речень

1. По вечері гості примощуються, де кому вигідніше, а господар виймає книжку, і починається лектура... 2. Хо збирає всю свою потугу: проймаючим холодом віє борода його, чудодійна сила, мов хмари ті, насуває найстрашніші картини перед очі лектора, а лектор наче не помічає сього. 3. Ураз Хо помічає, що від погляду того діються з ним незвичайні речі: з бороди вже не віє проймаючий холод, вона тратить свою чудодійну силу, тіло його меншає, легшає, немов частина його парою взялася або порохом розсипалася. 4. Хо підійшов до села, і перша хата, яка кинулася йому у вічі, була шпиталь, місце страждання і заразом боротьби з тим стражданням. 5. Тихо було, мертво, але Хо не помічав сього: він сидів, замислившись. 6. То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спо¬чинок, могли зробити щасливим: ярмо було наколене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром 7. Скрізь тепер весело, ясно, світ божий скидається на рай, а білява панночка із смутними очима сумує (З тв. М. Коцюбинського).

1. Пливе у сірі безвісті нудьга пливе безнадія і стиха хлипає сум. 2. Плачуть голі дерева плачуть солом'яні стріхи вмивається сльозами убога земля і не знає коли осміхнеться. 3. Вітер стукав дверима по покинутих хатах корови блукали по дворах та гризлися собаки поміж роями сухого листя. 4. Уже нічого нема на вулиці все щезло як сон пил поволі сідає на землю а вечірнє повітря все ще тремтить живим акордом завмираючих згуків. 5. Важким холодним сном за хатою спала земля, а високо над нею тріпалися зорі наче в небесному акваріумі грали золоті рибки. 6. Вискочить сонце на мить на блакитну полянку щоб обсушитись гляне на себе в калюжу і знову лізуть на ньоґо важкі розтріпані хмари (З тв. М. Коцюбинського). 1. По вечері гості примощуються, де кому вигідніше, а господар виймає книжку, і починається лектура... 2. Хо збирає всю свою потугу: проймаючим холодом віє борода його, чудодійна сила, мов хмари ті, насуває найстрашніші картини перед очі лектора, а лектор наче не помічає сього. 3. Ураз Хо помічає, що від погляду того діються з ним незвичайні речі: з бороди вже не віє проймаючий холод, вона тратить свою чудодійну силу, тіло його меншає, легшає, немов частина його парою взялася або порохом розсипалася. 4. Хо підійшов до села, і перша хата, яка кинулася йому у вічі, була шпиталь, місце страждання і заразом боротьби з тим стражданням. 5. Тихо було, мертво, але Хо не помічав сього: він сидів, замислившись. 6. То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спо¬чинок, могли зробити щасливим: ярмо було наколене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром 7. Скрізь тепер весело, ясно, світ божий скидається на рай, а білява панночка із смутними очима сумує (З тв. М. Коцюбинського).