Я живу у великому місті, але в невеликому будинку (лише два поверхи), із садом у дворі. Правда, в нашому саду лише одна яблуня, два вишневих дерева, на трьох недавно з'явилися сливи й ще тільки набирає сил юний горіх. Зате просто перед вікнами піднімаються два величезні каштани. Батьки кажуть, що їм понад 90 років. Колись, до війни, їх було три. Але в один, середній з ряду, потрапив осколок снаряда, однак він утримався, не впав, хоча надломився. Його мої дід і бабуся довго називали інвалідом Вітчизняної війни. Він навіть цвісти ще намагався, але все-таки став засихати. І дуб довелося спиляти. А два продовжують жити й навесні своїми чудовими квітучими білими свічками прикрашають наш двір і навіть вулицю — таких більше ні в кого на вулиці немає. Коли я за кого-небудь перший раз у гості й пояснюю, як мене знайти, я обов'язково кажу: «У дворі ви побачите два величезних каштани». Це орієнтир більш точний, ніж навіть номер будинку.
Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.
Як добре неспішно прогулюватися вулицею та відчувати, як на обличчя падають ніжні сніжинки! Вони повільно падають на землю, перетворюючись на справжній сніг. Наступаєш на нього та чуєш приємний хруст. І відразу розумієш — прийшла зима.Зима — найхолодніша пора року. Уявіть, йдеш стежкою і відчуваєш, як у тебе ніжно щипає обличчя від морозу. А на вікнах будинків з’являються химерні візерунки.
Біле покривало снігу, снігові шапки на деревах, іскристі бурульки на дахах виглядають просто фантастично. Тож не дивно, що споглядання краси навколо створює піднесений настрій. На душі стає тепло, хочеться веселитися. З’являється бажання зліпити снігову бабу чи сніговика, які будуть радувати всіх перехожих.
Сніжинки падають так красиво, що навіть серце завмирає. Відчуваєш себе, наче у казці. Здається, ось-ось почнеться щось чарівне.
Гарно навколо, чудово! Не дарма зиму називають дивовижною порою року!
Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.
Як добре неспішно прогулюватися вулицею та відчувати, як на обличчя падають ніжні сніжинки! Вони повільно падають на землю, перетворюючись на справжній сніг. Наступаєш на нього та чуєш приємний хруст. І відразу розумієш — прийшла зима.Зима — найхолодніша пора року. Уявіть, йдеш стежкою і відчуваєш, як у тебе ніжно щипає обличчя від морозу. А на вікнах будинків з’являються химерні візерунки.
Біле покривало снігу, снігові шапки на деревах, іскристі бурульки на дахах виглядають просто фантастично. Тож не дивно, що споглядання краси навколо створює піднесений настрій. На душі стає тепло, хочеться веселитися. З’являється бажання зліпити снігову бабу чи сніговика, які будуть радувати всіх перехожих.
Сніжинки падають так красиво, що навіть серце завмирає. Відчуваєш себе, наче у казці. Здається, ось-ось почнеться щось чарівне.
Гарно навколо, чудово! Не дарма зиму називають дивовижною порою року!
Объяснение:
надеюсь