Підкреслити присудки, охарактеризувати допоміжні компоненти складеного
дієслівного присудка.
Афоризм – це добре відредагований роман (В. Голобородько). В дитинстві я літала над
жоржинами (Л. Костенко). Рад я знать, чия перша рука підійметься на мене (І. Франко).
Під горою стояла вагітна, як поле, мати (Л.Костенко). Не допусти, щоб світ зійшовся клином, і не присни, для чого я живу (Л. Костенко). І жадний примус, жадне зло Їх не примусило скоритися! (Є. Маланюк). А дівчата бояться ламати калину, кажуть, що то твої
руки...(В. Голобородько). Ти зовсім мене не кохала, А я був повинен забути… (Олександр
Олесь). Тільки муки совісті здатні перетворити звичайне задоволення у справжню насолоду (А. Коваль). Частина студентів вирішила поїхати на відпочинок в гори. Кожний зі
школярів повинен стежити за ростом рослин та їхніми змінами (В. Сухомлинський).

Весна Ще зовсім недавно сонечку було важко дотягнутися до землі крізь волохаті, сіро-сині, неначе брудні, вологі хмари. Ще зовсім недавно біліли подвір'я сріблястим снігом. А сьогодні біліють своїм святковим вбранням вишеньки і яблуньки, грушки й сливки, неначе наречені. А красені-каштани у відповідь на сліпучо-білий, такий чистий цвіт «дівчат» викинули свої свічечки-пірамідки з жовто-червоною облямівкою. Та й берізка цієї весни майже не відстає від найновіших тенденцій моди: у неї цьогосезонна сукня із жовто-зеленого бісеру, що нагадує різної довжини сережки, які кокетливо звисають або гойдаються, коли їх, ніби ненавмисно, займає вітер-пустун. Черемха знову буяє цвітом і пахощами, які ні з якими іншими не сплутаєш. Мабуть, то справжні французькі парфуми, які Весна привезла з самого Парижа. Лише старі дуби якось не зорієнтувалися, що цієї весни одягти. їм, дідусям, ще не зрозуміло, чи то вже справжнє і сило, тому так довго і світять своїм кістяком у лісі. А яким килимом Весна вистелила землю: на зеленому тлі — то жовті цяточки кульбаби, то сині рясту або проліска, то темно-фіолетові курячої сліпоти. Все навкруги дихає свіжістю та молодістю весни.

Прочитай и сам поймеш заперечні й неозначені займенники, їх відмінювання неозначені займенники вказують на існуючі, але невідомі, невизначені особи або предмети, їх ознаки, якості, властивості, порядок їх у ряді однорідних предметів: тепер сад стояв якийсь незнайомий, ніби чужий, різьблячись верхів’ями на тлі зловісно-червоного неба. неозначені займенники будь-хто, будь-що, хто-небудь, що-небудь, хтось, щось, дехто, дещо і заперечні займенники ніхто, ніщо відмінюються за зразком питальних та відносних займенників хто, що: будь-кого, будь-чому, ким-небудь, когось, чимось, деким, дечому, нікого, нічим. неозначені займенники якийсь і чийсь у формах родового і місцевого відмінків множини мають вставний звук о перед часткою -сь: якихось, на якихось, чиїхось, на чиїхось. неозначені займенники хтось, щось, чийсь в орудному відмінку однини мають паралельні форми: кимсь, чимсь, чиїмсь і кимось, чимось, чиїмось. заперечні займенники вказують на відсутність предмета або його ознаки. зараз нікогісінько тут нема. ніхто і ніщо не заважає, він зможе віддатись своїй улюбленій справі. тарас виймає папір і починає перемальовувати. заперечні займенники з часткою ні пишуться разом: ніхто, ніщо, ніскільки, ніякий. якщо між часткою і займенником є прийменник, то такі займенники пишуться окремо: ні до кого, ні про що, ні в кого, ні на стільки, ні з ким.