Підкреслити синтаксичну роль дієприслівникового зворотну. 1.працюючи наполегливо, він закінчив роботу раніше.
2. проходячи недалеко від будинку, ми помітили відблиски світла.
3. сівши за книжку, він уже не чув нічого.
4. проходячи мимо книгозбірні, вона затрималась перед вітриною, щоб переглянути нові книги.
5. наблизившись до берега, він почув плескіт хвиль.
объяснение:
іноді, коли мені хочеться сісти на диван і подивитись телевізор, я згадую про своїх батьків, які в цей час на роботі і повернуться додому дуже стомленими. тоді я берусь до роботи: мию посуд, прибираю з порохотягом і витираю пилюку. також я заварюю каву, бо батьки полюбляють цей напій. коли мама приходить додому, вона говорить: “о, як тут затишно! а як добре пахне! дуже дякую, доню! ” щоразу, коли випадає нагода зробити щось добре для мами й тата, я почуваюсь просто щасливою»
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.