Підкресльте тавтологію та плеоназм. Запропонуйте правильний варіант.
1.Ви отримуєте можливість отримати головний приз марафону—автомобіль. Інші призи – це сюрприз.
2. Промовець промовляв слова чітко та урочисто.
3 .Зараз пора року весна.
4. Прейскукрант цін висів на видному місці

Дятел — лісовий доктор, ритмічно вистукує звуки, які проносяться по усьому лісу! Маленька пташка з нарядним яскраво-червоним чубком, голівка і спинка чорні. На чорних крилах білі смужки і плямочки. «Прилетіли улани, сірі жупани, червоні шапочки: рубають пень на шепочки». Цю загадку нерідко загадують бабусі своїм онукам. І придумана вона про дятла. Як тільки його не називають — і «швидкою до лісовим доктором», і «санітаром дерев». А усе тому, що міцним і невтомним дзьобом-молоточком він цілий день вистукує стволи дерев. Сяде дятел на ствол дерева, гострими кігтиками зачепиться за нього, зіпреться на жорсткий хвіст і стукає по хворому дереву. Він  наполегливо роздовбує кору старезного дерева, відшукуючи комах а також сигналізує про володіння територією. Тому дятла і називають лісовим доктором, адже він хворі дерева лікує, з-під кори шкідників дістає.

Сильний дух українського народу
Ми вже неодноразово переконуємося, що український народ сильний, витривалий, колоритний, щирий та талановитий. Хоч немало випало нещастя на нього, він жив і продовжував своє існування, адже тільки люди, які мають український дух, дійсно міцні душею.
Народ України пережив такі страшні події, як Коліївщина, Паліївщина, битву під Берестечком та багато інших заворушень, які тільки закаляли націю. Варто згадати масові репресії, які все одно не зламали сильні душі. Голодомор знищив багатьох, але ми досі одна нація. Значною подією для всіх стала перемога у Великій Вітчизняній війні, що довела силу і незламність суспільства. Головну роль в такі миті грали письменники, які окрилювали народ, відволікали його від проблем та труднощів. І саме завдяки цьому ми не зникли. У нас є традиції, культура, міфи та багато інформації від предків. Ми можемо зватися народом, так як у нас є мова, ми живемо в одній країні – Україні. А з 24 серпня 1991 року ми можемо зватися незалежними та вільними громадянами країни. І не було б цього життя, якби не народ, який робив повстання, хотів, аби ми зараз жили у щасливій країні.
Франко, Шевченко, Українка – ці письменники як зорі світили народу. “Вічний революціонер…”– писав гімн для народу Франко. ” Борітеся – поборете…”–відчайдушно кричав Шевченко. “Повстанем, бо душа повстане…”– свідчила Леся Українка. Народ жив, адже у нього були мотиватори. Так само й зараз. Ми творимо, працюємо, живемо, адже в кожного з нас є люди, які спонукають ставати кращими. Література та культура не вмре, поки є народ.
Ми маємо вірити в себе. Народ має неписане правило: ми – єдина сім’я, зі спільними проблемами, турботами, щастям, яке повинні розділяти. Без щоденної підтримки вижити неможливо. Український народ вважається найдобрішим та найдружнішим ще з давніх-давен. І цю цінність, цю ідею треба нести з покоління в покоління