Памагите 11 клас Учебник Караман Нова программа 387 Прочитайте. Чи поділяєте ви жаль автора тексту за втраченим? Чи виховує сучасна сім'я любов до краси? Складіть лист-відповідь письмен-
никові у формі прямої мови.
Коли я був немовлям, я лежав у різьбленій колисці. Хоч
із одної миски їла вся наша сім'я, зате з розмальованої. Ложки
були розмальовані. Кожух був один на всю сім'ю, зате розписа-
ний. Усі сорочки для дітей, навіть спідні, мати вишивала... Від
народження дитину оточував народний світ краси. Я слухав
народні пісні, дід розказував мені казки... Так століттями ви-
ховувалися покоління людей усім життя народу.
Де це все сьогодні? Поліровані меблі, поліровані віршики, по-
ліровані сторінки книжок, поліровані душі (П. Загребельний).
(2Тим. 3:16,17)
Слова мудрих - як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх - від єдиного пастиря.
А що зверх цього, сину мій, того бережись: складати багато книжок - кінця не буде, і багато читати - утомливо для тіла.
Вислухаємо сутність всього: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо в цьому все для людини; бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе.
(Екл. 12:11-14)
Я вважаю, що людина — це соціальна істота, а тому вона не може залишатись довго одна. Їй потрібне спілкування. Хоча багато хто думає, що саме одинокість дає особистості пізнати себе, проаналізувати життя, дати оцінку своїм вчинкам. По-перше, коли ми залишаємось самі, то даємо волю нашим думкам, а також знаходимо час на спілкування з Богом. Яскравим, прикладом цього є розповідь з Святого Письма про Ісуса, який довгих 40 днів перебував у пустелі. Христос, не зважаючи на спокуси диявола, зміг проаналізувати свою сутність та з Божою поміччю вірно витримав у службі Небесному Творцеві. По-друге, вони заперечують думку, що тільки оточення може дати об*єктивну оцінку людині, її діям та вчинкам. Впевнений, що розмови за спиною є лише неприємними здогатками. Не можу не згадати про випадок, що нещодавно трапився зі мною цього року, обдумуючи вибір майбутньої професії священства, я вперше завагався, чи справді обрав свій шлях. Коли сумніви ставали все більшими, я зачинив двері кімнати та підняв голову до ікони я зрозумів, що я на своїй дорозі. В самотності ми відкриваємо двері у які раніше не заходили. Про існування яких раніше навіть не здогадувалися. На самоті ми справжні, не притворні, без масок. Це дорогого коштує — побути на самоті. Тому ці моменти потрібно цінувати і використовувати цей час із користю. Займатися самореалізацією, самовдосконаленням, пошуком себе. В цей час можна бути повністю чесним із собою і таким чином розібратися у собі.