Перебудуйт е складносурядні і складнопідрядні ре- чення у безсполучникові. поставт е розділові знаки 1. до щ пройшо в — і киї в зелені є ( 2. ідут ь полки , і світли й мар ш гримить , і зв е бійців до дальньог о походу ( баж.) . 3. навкруг и мен е колоситьс я пшениц я і ма к червоні є (м. 4.
літа к злеті в з катапульти , і в першу мит ь колес а його майж е черкнулис я об асфаль т ( 5. біл я став у тремтит ь поріділе золот о верб , а між ними дівочими стрічками ворушитьс я про- синь , і по ній снуєтьс я легеньк е осіннє павутинн я ( 6. бачу , як ти виходиш з своє ї гірської оселі й
дивишс я вни з ( 7. йдемо до машини , і тільки тепе р я помічаю, що небо в же зовсім чисте , хма р немає , і сонце , піднявшис ь ген-ген, по- чина є припікат и ( 8. ні, любий , я тобі не дорікаю, а тіль- к и смутно , що н е може ш т и своїм життя м д о себ е дорівнятис ь (л. 9. треб а боротис я
з безконфліктністю та банальним лакування м життя , ал е н е треб а боятис ь показ у гармонійни х благородни х почуттів , бо в ни х — крас а людин и (
1 .Дощ пройшов - Київ зеленіє.
2. Ідуть полки , світлий марш гримить : зве бійців до дальнього походу.
3. Навкруги мене колоситься пшениця , мак червоніє.
4. Літак злетів з катапульти : в першу ж мить колеса його майже черкнулися об асфальт.
5. Біля ставу тремтить поріділе золото верб : між ними дівочими стрічками ворушиться просинь , по ній снується легеньке осіннє павутиння.
6. Бачу : ти виходиш зі своєї гірської оселі , дивишся вниз.
7. Йдемо до машини , тільки тепер я розумію : небо вже зовсім чисте , хмар немає , сонце, піднявшись ген-ген , починає припікати.
8. Ні , любий , я тобі не дорікаю , тільки смутно : не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись.
9. Не треба боятись показу гармонійних
благородних почуттів - треба боротися з безконфліктністю та банальним
лакуванням життя.
Начебто так)