Перебудуйте складнопідрядні речення безсполучникові. на граматичні основи. Підкресліть 1.Спускаючись стежкою вниз, дiти побачили, чоловік. як до них наближається 2.Доки буде жити дух наш запорозький, доти Україна буде в в свiтi жить(А. Рекубрацький). 3.Грона червоні в калини горять, і птахи До неї здалека летять(Л. Забашта). 4.Отак козаччина пройшла, а ми немов й не чули (П.Тичина). 5.Ти ніяк не можеш зрозуміти, що... без науки неможливий розвиток суспільства(Г. Тютюнник). 6.Серед великої тиші було чути, як шелестять листочки. 7.Ударив грім, що аж шибки затряслися в домі. 8.Поки геній стоïть, витираючи сльози, метушлива бездарнiсть отари свої пасе(Л. Костенко)

Я маю дитячу мрію - мені завжди хотілося побачити живого слона. Але попри всі старання, я ніколи не бачила живого слона, але мені дуже хотілося здійснити свою мрію. Я дуже заздрю тим, хто колись бачив слона на власні очі чи стояв поруч. І мені теж дуже хотілося б відчути ті емоції, які переживаєш, коли стоїш поруч з цією твариною. Я б навіть погладила його або погодувала з рук. Я чула, що попри свої великі розміри слони дуже ніжні та обережні тварини. Та, на жаль я і досі не маю можливості здійснити свою мрію. І моя мрія залишається мрією, допоки хтось не втілить її у життя.

цьому процесові дав ряд найважливіших політичних подій, що мали загальноукраїнське і загальноросійське значення. Це — російсько-турецькі війни за Північне Причорномор'я та Крим (70—80-ті роки), ліквідація Запорізької Січі (1775 p.), скасування автономної козацької адміністративно-політичної системи на Слобожанщині та Лівобережжі і юридичне оформлення тут у 1783 р. загальноросійського кріпосного права, насильницьке приєднання Російською імперією території Правобережної України, а Австрійською — Галичини і Буковини (70—90-ті роки). Розчленування, з одного боку, і возз'єднання, — з другого, території українського етносу, знищення останніх опор його державності супроводжувалося також і його русифікацією.
Важливе місце в пробудженні національної самосвідомості українців належить творчості першого класика вітчизняної літератури й драматургії І.П. Котляревського (1769—1838 pp.). Його перелицьована "Енеїда", без волі автора видрукувана 1798 p., була першою книжкою, яка надзвичайно високо підняла в очах українського громадянства народне українське слово. Своїми ж образами минулої козацької слави і сучасного гіркого селянського життя вона сприяла зацікавленню ними широких кіл української інтелігенції.
Крім формальної сторони — літературного друкованого слова, писаного народною мовою, до того ж незвичайно легкою, вільною і культурною, — поема містила в собі справді дорогоцінний зміст. З-за жартівливої форми талановитої пародії, що описувала нібито троянських гультіпак, проглядали інші образи й спомини. Українські козаки також часто блукали світами, не знаходячи собі притулку — й гіркі гадки мусили наводити спомини, що викликались цим оповіданням нібито про троянських бурлак. З-поза веселих і часом грубуватих жартів і глузувань поставали образи "вічної пам'яті Гетьманщини". Поставало народне життя, змальоване з великою любов'ю і знанням, пробуджувались зацікавленість і співчуття до його проблем.
Славнозвісна "Енеїда" започаткувала нову українську літературу й відіграла величезну роль в усвідомленні себе українцями національно індиферентних людей.
І до сьогоднішнього дня ще не оцінений належним чином внесок "Енеїди" у скарбницю світової культури. Шведський дослідник А. Єнсен (початок XX ст.), перелічивши ряд травестійно-пародійних обробок Вергілієвої "Енеїди" в історії європейської літератури, зазначає, що творіння Котляревського не просто виділяється своєю "самостійною оригінальною вартістю", а й перевищує "і культурно-історично, і мовно, та й естетично" всіх своїх попередників. Перевищує, бо в ній гаємо "багатосторонній образ цілої України, народних звичаїв і соціальних обставин", бо українське народне життя в ній "так всесторонньо, а при тім артистично" опрацьоване. Перевищує з погляду на її "реалізм, національний гумор і народну мову".
Процес українського національного відродження на першому етапі (приблизно до середини 40-х років XIX ст.)