Им известен крутой норов господина, и тем не менее ни один из них не отказывается.
протоиерей Федор Бородин, Возрастай с Евангелием. Как воспитать ребенка в евангельском духе. Притчи Христовы, 2019
В катушке было куда больше жизни, чем в солдатах, она проявляла норов и стремилась покатиться в направлении, солдатами не предусмотренном.
Александр Громов, Наработка на отказ, 1994
– И что ты царевна про мужа своего думаешь? – как услышала царевна про мужа-Ивана, так и полез её дурной норов опять.
Ольга Станиславовна Назарова, По ту сторону сказки. Дорога в туман, 2018
(все предложения)
Цитаты из русской классики со словом «норов»
Ты упрям, и я упрям; знать, у меня тоже свой норов, Егорушка!
Достоевский Ф. М., Неточка Незванова, 1848
— Знаю тебя, отъемная голова! — заметил старик. — В кого ты уродился, — дедовский в тебе норов. Таков был и Абакунов при Дмитрии Иоанновиче, предводитель вольной шайки новгородской; он тоже всегда молчал, зато красно и убедительно говорил его меч-кладенец.
Гейнце Н. Э., Новгородская вольница, 1895
Это был один из тех умных и смирных стариков, каких нынче мало встречается; держал он себя как-то в стороне от всякого столкновения с уездною аристократией, исключительно занимался своим маленьким делом, придерживался старины [54], и в этом последнем отношении был как будто с норовом.
Салтыков-Щедрин М. Е., Губернские очерки, 1857
(все цитаты из русской классики)
Значение слова «норов»
НО́РОВ, -а, м. Прост. Нрав, характер. Что ни город, то норов, что ни деревня, то обычай. Пословица. (Малый академический словарь, МАС)
ожна людина є цінною та неповторною. усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. але як це – бути гідним? що таке гідність?
протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. таким чином ми вчимося та розвиваємося. є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.
гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що є вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість людині стати гідною.
наше життя є складним. в ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою людиною.
Объяснение:
Им известен крутой норов господина, и тем не менее ни один из них не отказывается.
протоиерей Федор Бородин, Возрастай с Евангелием. Как воспитать ребенка в евангельском духе. Притчи Христовы, 2019
В катушке было куда больше жизни, чем в солдатах, она проявляла норов и стремилась покатиться в направлении, солдатами не предусмотренном.
Александр Громов, Наработка на отказ, 1994
– И что ты царевна про мужа своего думаешь? – как услышала царевна про мужа-Ивана, так и полез её дурной норов опять.
Ольга Станиславовна Назарова, По ту сторону сказки. Дорога в туман, 2018
(все предложения)
Цитаты из русской классики со словом «норов»
Ты упрям, и я упрям; знать, у меня тоже свой норов, Егорушка!
Достоевский Ф. М., Неточка Незванова, 1848
— Знаю тебя, отъемная голова! — заметил старик. — В кого ты уродился, — дедовский в тебе норов. Таков был и Абакунов при Дмитрии Иоанновиче, предводитель вольной шайки новгородской; он тоже всегда молчал, зато красно и убедительно говорил его меч-кладенец.
Гейнце Н. Э., Новгородская вольница, 1895
Это был один из тех умных и смирных стариков, каких нынче мало встречается; держал он себя как-то в стороне от всякого столкновения с уездною аристократией, исключительно занимался своим маленьким делом, придерживался старины [54], и в этом последнем отношении был как будто с норовом.
Салтыков-Щедрин М. Е., Губернские очерки, 1857
(все цитаты из русской классики)
Значение слова «норов»
НО́РОВ, -а, м. Прост. Нрав, характер. Что ни город, то норов, что ни деревня, то обычай. Пословица. (Малый академический словарь, МАС)
Все значения слова НОРОВ
ожна людина є цінною та неповторною. усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. але як це – бути гідним? що таке гідність?
протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. таким чином ми вчимося та розвиваємося. є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.
гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що є вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість людині стати гідною.
наше життя є складним. в ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою людиною.