Перефразувати текст ! Українська вишиванка супроводжує українців з найдавніших часів. Ще Геродот писав, що одяг скіфів прикрашала вишивка, а сестра Володимира Мономаха організувала в 11 столітті першу школу вишивання. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя.
Кожен регіон мав свої візерунки. Легко впізнати Борщівську вишиванку з Тернопільської області. Тут переважає чорний колір. Існує легенда, під час татарського набігу загинули всі місцеві чоловіки, тож жінки з навколишніх сіл заприсяглися впродовж 7 поколінь вишивати тільки чорні сорочки.
Буковинська сорочка завжди з яскравими квітами. Космацька – з помаранчевими та жовтими барвами. Полтавчани люблять вишивати білим по білому. Мали вишивальниці й своє свято – День Варвари 17 грудня. В цей день не можна було ні прибирати, ні прати, ні глину місити, а тільки вишивати.
У 19 столітті українську вишиванку починають поєднувати з європейським костюмом. Таку моду приписують Іванові Франку. Сучасники згадували: "Де б він не з'являвся, неодмінно привертав увагу своїм піджаком та вишиваною сорочкою поміж пишних комірців та краваток".
У кінці 19 століття про український традиційний одяг заговорила вся Європа, яку важко чимось здивувати. В 1876 році Олена Пчілка видала альбом українських вишивок. Українські орнаменти зачарували тамтешніх модниць, а в самій Україні розпочалися перші наукові дослідження вишивки.
За часів Радянського Союзу вишиванка двічі переживала піки популярності. Вперше в період українізації, коли кремлівська влада хотіла сподобатися новоприєднаній республіці. Тоді їх носили і партійні керівники, і прості люди. А вдруге – під час перебування на чолі імперії Микити Хрущова.
Маючи справжню колекцію, генсек з’являвся в національному українському одязі на публіці та під час офіційних засідань. Саме його стараннями вишиванка набула рис ділового одягу.
Уже за часів незалежності саме революції чи не найбільше повертали моду на вишиванки. Вона стала засобом самовираження та національної гордості.

Объяснение:

Софиевка

Многочисленным посетителям дендропарк «Софиевка» известен как туристическая жемчужина Украины, музей садово-паркового искусства, место, где можно окунуться в сказочный романтический мир природы, красоты и любви…

Национальный дендрологический парк "Софиевка" -одно из величайших творений мирового садово – паркового искусства конца XVIII-первой половины XIX в. Парк раскинулся на площади почти 180 га на обочине старинного города Умань Черкасской области.

Основал парк в 1796 г. польский магнат Станислав Потоцкий в честь своей жены красавицы-гречанки Софии и подарил его в день ее ангела в мае 1802 г. Идея создания парка в романтическом стиле с использованием римской и греческой мифологии принадлежала самой Софии. Удивительные пейзажи, экзотические растения, античные скульптуры, водоемы, каскады, фонтаны, каменные гроты – все это гармонично сочетается и создает неповторимую атмосферу сказки. Этот шедевр поражает посетителей своей красотой уже более 210 лет.

Воплощали замысел архитектурного проекта народные мастера-умельцы Умани – с 1796 по 1802 гг. копали пруды, подземную реку, сооружали водопады и фонтаны, прокладывали аллеи, переносили исполинские гранитные глыбы, создавали из гранита и гипса художественные украшения для архитектурных сооружений. В парке высаживали деревья местных пород и экзотические растения, завезенные из разных стран мира. Украшали парк мраморными статуями греческих богов и богинь, философов и поэтов, изготовленными мастерами Италии и Франции.

В парке даже сохранился дуб, возрастом около 400 лет, – немой свидетель многих событий, происходивших в этих местах. По народным преданиям, именно под этим дубом собирались на совещания с казаками легендарные украинские вожаки Максим Зализняк и Иван Гонта.

Главная композиционная ось парка проходит по руслу Каменки, где сооружен ряд самостоятельных бассейнов и прудов: Верхний пруд (свыше 8 га), Нижний пруд (около 1,5 га), водопады (один из них 14 м высотой), шлюзы, каскады, подземная река Ахеронт (длина 224 м), фонтаны (самый большой до 20 м) и другие.Парк украшают искусственные скалы (Левкадская Тарпейская и др.), гроты (Венеры, „Орешек”, „Страха и сомнений” и др.), павильоны (Флоры, Розовый), беседки, скульптуры.

Благодаря компоновке различных деревянных пород, сочетанию их с водоемами, скалами и архитектурными сооружениями, созданы виды и перспективы различных планов – Главная аллея, Английский парк, Елисейские поля и другие.

Старинные аллеи парка помнят многих своих известных гостей – здесь когда-то черпали свое вдохновение Тарас Шевченко, Иван Котляревский, Владимир Сосюра, Максим Рыльский, Александр Пушкин…

Сегодня, кроме экскурсий по парку и музею, можно покататься на лодке по подземной реке или на катамаране, проехаться верхом или в карете, в зимний период – на лыжах или санках.

1)Разом ми ідеальна пара.

2)Ми всі гуртом пішли у ліс.

3)Моя ліва нога ,значно більша за праву.

4)Я завжди мріяла спробувати маракую.

5)У мене татко най розумніший .

6)Ми разом із другом сміялися від того ,що у нас однакові кепки.

7)Кожного ранку я встаю о сьомій годині.

8)У Марійки на волосі сяюча річ .

9)Всередині у мене все горить, коли я бачу Валерію з девятого класу .

10)Мій язик мені ворог.

11)Такий молодий ,а вже філософ.

12)Я хочу старано навчатися тому що, в майбутньому ці знання мені знадобляця.

13)Я хочу спробувати  створити шедевер.

14)Я потім зроблю домашню з української мови .

15)Тоді коли все буде добре ми одружимось.