Перефразуйте звороти з дієприкметниками, уникаючи кальки. Укажіть, у який іб досягли поставленої мети Зникаючий вид, скисаюче молоко, вимірюючий прилад, підбадьорюючий тон, потрясаючий ефект, заспокоюючий засіб, рухаюча сила, наступаючий рік, скускаючий прилад, виконуючий обов'язки, колекціонуючий марки, оточуючі слова, бесідуюча пара, гальмуючий прилад, зростаючий тиск, танцюючі діти, водоплаваючі птахи
2) Що? - червоні, сині, жовті, зелені, чорні, срібні, золоті
3) Що? - чорнобривці,хризантеми,айстри
Познач номер речення , у якому однорідні члени - це один із головних членів речення:У 3-му реченні.
У другому реченні віднови необхідні розділові знаки:2)Для створення вишитих орнаментів майстрині використовували червоні, сині, жовті, зелені, чорні, срібні, золоті нитки.
Віднови розділові знаки між однорідними членами речення:
1.На зиму білки запасаються і горіхами, і жолудями, і шишками.
2.Кажани позасинали в темних, холодних печерах, порожніх, сухих дуплах дерев, на теплих, затишних горищах.
Підмет — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що? Підмет завжди пов’язаний із присудком і найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку, рідше — дієсловом у неозначеній формі або числівником.
Присудок — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке? Присудок завжди пов’язаний із підметом. Він найчастіше виражається дієсловом (приклад: Пишається над водою чарівна калина. ((що?) калина; калина (що робить?) пишаеться)), рідше — прикметником чи іменником.
Другорядні члени речення — це додатки, означення, обставини. Вони пояснюють або уточнюють головні члени речення й залежать від них.
Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?). Додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками, а також усіма іншими частинами мови у значенні іменника (приклад:Стали їсти цукерки. З`їли все солодке, що було у домі).
Означення — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) та скільки?(лише в непрямих відмінках). Означення найчастіше виражається прикметником, займенником, числівником; рідше — іменником.
Обставина — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету б, умову) і відповідає на питання де? коли? чому? з якою метою? як? та ін. Обставини найчастіше виражаються прислівниками або іменниками з прийменниками (приклад:Уранці (коли?) йшли (як?) бадьоро, швидко, легко: вітер дув (як?) збоку, а несупроти).