перегляньте телепередачу про подорожі що вас найбільше вразило в культурі інших народів роскажіть чим відрізняється культура інших народів від культури українського народу
-Привіт,як справи,Олено? -Привіт,все добре,а в тебе як,ти зробила фізику? -Ох,а нам щось щзадавали? -Так!Підготувати реферат. -А на яку тему? -Про фізичні явища. -А,ну це дуже легко,щось вигадаю. -Ох,дивися сама. (після уроку) -Ну хто знав,що я не зможу розказати про усі фізичні явища? -А я тебе попереджала,треба записувати домашнє завдання одразу у щоденник? -Та я усе вже зрозуміла,більше так не буду. -Ну добре,до завтра,і не забудь,що на завтра треба підготувати досліди по хімії! -О,я вже забула,треба записати,пока,нехай щастить!
Одного разу я почула дуже захоплюючу історію від свого старого мудрого дідуся. Розповідь ця була про жорстоку Другу світову війну, яка розпочалася першого вересня тисяча дев'ятсот тридцять дев'ятого року і з першого дня свого початку забрала сотні тисяч невинних людських життів. Мого дідуся, тоді ще молодого юнака, який і гадки не мав, що відбувалося, забрали служити в німецькі війська. Слухаючи його історію, я ніби сама пройшлася по залитому кров'ю полі бою, відчула серцебиття кожного солдата, який був злякани і виснаженим, але продовжував боротися за життя, почула голосні ридання матерів і жінок, які з кожним днем втрачали своїх рідних. На моє дивне питтання чи жаліє дідусь, що був на війні, від відповів: "ні!". Дідусь сказав, що саме війна показала йому справжне життя людей, всю жорстокість землі. Саме на фронті він знайшов однодумців і справжніх друзів, які готові були буквально закрити собою міни чи гранати, рятуючи безпомічних людей. Ця жахлива війна навчила дідуся бути справжньою людиною і цінувати кожну хвилину свого життя. Дослухавши його розповідь, я протягом довгого часу думала про незабутні події Другої світової війни і з кожним днем усвідомлювала все більше і більше, що мій дідусь - творець світової історії.
Вибачте, я не зразу проситала, що в науковому стилі
-Привіт,все добре,а в тебе як,ти зробила фізику?
-Ох,а нам щось щзадавали?
-Так!Підготувати реферат.
-А на яку тему?
-Про фізичні явища.
-А,ну це дуже легко,щось вигадаю.
-Ох,дивися сама.
(після уроку)
-Ну хто знав,що я не зможу розказати про усі фізичні явища?
-А я тебе попереджала,треба записувати домашнє завдання одразу у щоденник?
-Та я усе вже зрозуміла,більше так не буду.
-Ну добре,до завтра,і не забудь,що на завтра треба підготувати досліди по хімії!
-О,я вже забула,треба записати,пока,нехай щастить!
Одного разу я почула дуже захоплюючу історію від свого старого мудрого дідуся. Розповідь ця була про жорстоку Другу світову війну, яка розпочалася першого вересня тисяча дев'ятсот тридцять дев'ятого року і з першого дня свого початку забрала сотні тисяч невинних людських життів. Мого дідуся, тоді ще молодого юнака, який і гадки не мав, що відбувалося, забрали служити в німецькі війська. Слухаючи його історію, я ніби сама пройшлася по залитому кров'ю полі бою, відчула серцебиття кожного солдата, який був злякани і виснаженим, але продовжував боротися за життя, почула голосні ридання матерів і жінок, які з кожним днем втрачали своїх рідних. На моє дивне питтання чи жаліє дідусь, що був на війні, від відповів: "ні!". Дідусь сказав, що саме війна показала йому справжне життя людей, всю жорстокість землі. Саме на фронті він знайшов однодумців і справжніх друзів, які готові були буквально закрити собою міни чи гранати, рятуючи безпомічних людей. Ця жахлива війна навчила дідуся бути справжньою людиною і цінувати кожну хвилину свого життя. Дослухавши його розповідь, я протягом довгого часу думала про незабутні події Другої світової війни і з кожним днем усвідомлювала все більше і більше, що мій дідусь - творець світової історії.
Вибачте, я не зразу проситала, що в науковому стилі