ответ и объяснение: студентське життя – один із найяскраівших етапів життя студентське життя зазвичай запам’ятовується як один із найяскравіших періодів у життєвій історії людини. чому? тому що, фактично, це перший самостійний досвід особистості. молода людина має навчитися планувати й продуктивно проживати свій день; взаємодіяти з великою кількістю поки що незнайомих людей; навчитися спілкуватися як зі студентами-одногрупниками, так і з професорами, академіками; розібратися, що таке лекції і семінари або просто «пари»; зрозуміти новий підхід до навчання. частині першокурсників доведеться навчитися жити в гуртожитках, потім їздити майже щотижня на вихідні додому, де ділитися з батьками й друзями враженнями про своє студентське життя, почуваючи себе абсолютно дорослими. все це почнеться тепер, коли ви стали студентами. все це і ще багато іншого. «місцевим» студентам не вдасться відчути студентське життя в повній мірі. проте вони легше адаптовуються до нового. для тих, хто здалеку, життєві зміни будуть кардинальними. початок студентського життя — це своєрідна криза в житті людини, тому, власне, ми і говоримо про адаптацію. будь-яка криза передбачає зміни в житті й звикання до цих змін. усі люди пристосовуються до таких перемін по-різному. одні — легко, деякі — з радістю і піднесенням, інші — з острахом і тривогою, а ще хтось — пригнічено та з депресією. все залежить від багатьох чинників і від наших особистісних характеристик. так, сангвінік і флегматик набагато легше пристосовуються до будь-яких ситуацій завдяки своєму темпераменту. саме тому меланхолік і холерик адаптуються важче. тільки перший буде мати глибокі внутрішні переживання, тривоги, а другий — демонструвати зовнішню конфліктність, невдоволеність, агресію. багато залежить від того, інтроверт людина чи екстраверт. та, наперекір «слабким» місцям темпераментів, вони всі мають свої переваги. меланхолік — чутливий, глибокий, романтичний; флегматик — спокійний, сильний, врівноважений; холерик — емоційний, рухливий, активний; сангвінік — упевнений, рішучий, наполегливий. також особливості адаптації людини залежать від її базової довіри чи недовіри до світу. вона формується в дуже ранньому віці, але має вплив на все подальше життя людини. якщо людина довіряє світу, вона впевнена в собі, у своїх силах, у неї адекватна або трішки завищена самооцінка, вона комунікабельна, відкрита, легка, їй часто щастить і вона впевнена, що цей світ створений для неї. із таким настроєм людині буде багато чого вдаватися. якщо ж базову довіру свого часу не сформовано, людина буде невпевненою, тривожною, настороженою, із заниженою самооцінкою, з недовірою і до людей, і до світу. тоді, звичайно, все буде відбуватися важче і складніше. але все завжди можна змінити: і в собі, і в своєму і. саме студентське життя дає можливості відкрити і зрозуміти себе, своє я, створити нову життєву філософію. це період, коли ви будете визначати для себе улюблені дисципліни і навпаки. те ж саме буде і з викладачами. будуть «пари», на котрі ви будете прокидатися зранку залюбки, а будуть ті, які вам хотітиметься прогуляти. і це також своєрідний психологічний процес адаптації, бо ви будете прислухатися до себе, до своїх відчуттів і звикати до їхніх нових проявів. це буде період самодисципліни, саморегуляції, самоконтролю, самовизначення. все «само-», бо почалося справжнє самостійне життя. це також час «нової» дружби — часто справжньої. саме однокурсники згодом стають свідками на ваших весіллях, хрещеними ваших дітей; з ними започатковуються нові проекти тривалістю в життя, створюються бізнес-партнерства тощо. звісно, потрібно пам’ятати про те, що це прекрасний вік і для закоханості, і для створення сім’ї. статистика говорить, що шлюби, взяті в молодому віці, є найміцнішими. очевидно тому, що ті пари, котрі переживають студентські роки разом, не бояться вже ніяких життєвих викликів і успішно їх долають. отже, крім навчання, інтелектуального й духовного розвитку доцільно залишати час і для особистого життя. із власного багаторічного досвіду можу сказати, що на першому курсі дуже багато студентів беруть для рефератів тему «депресія», хоча її в переліку тем немає, це повністю їхня ініціатива. зате на третьому курсі майже завжди домінують теми про закоханість, види любові та почуття. природа бере своє. усе розвивається так, як і має бути. тим паче, що і депресію ми розглядаємо з позитивного боку, як період, коли накопичується енергія несвідомого. енергія, котра потім трансформується у кохання. і це прекрасно.
Поема "давня казка" як поетичний маніфест лесі українки з давніх часів література і, зокрема, поезія відігравала важливу роль в житті людей. змалку дитина чує колискові, народні пісні, вірші, які протягом віків створювали справжні майстри слова. ми можемо не помічати цього, але поезія є весь наш життєвий шлях. саме тому всіх поетів так хвилює тема призначення поета і поезії. леся українка, українська поетеса, відома далеко за межами нашої батьківщини, в 1893 році написала поему "давня казка". хоча цей твір написаний досить просто для сприйняття, проблеми, яких торкається авторка, простими не назвеш. у центрі поеми леся українка зобразила поета, який у своїх піснях висловлює найзаповітніші мрії народу про волю та щастя. прості люди любили й поважали поета: і не був поет самотнім, — до його малої хати раз у раз ходила молодь пісні-слова вислухати. з такої поваги та любові народу до співця можна зробити висновки, що той був дуже талановитий. а одного разу поет навіть написав серенаду на замовлення лицаря бертольдо, за якої багач завоював серце своєї коханої. але не тільки для бертольдо вірші поета відігравали велику роль. у них розповідалося про народне життя, тому весь народ запам'ятовував та повторював ці вірші. співці по місті ходять і піснями люд морочать, все про рівність і про волю у піснях вони торочать. вже й по тюрмах їх саджають, та ніщо не є,
ответ и объяснение: студентське життя – один із найяскраівших етапів життя студентське життя зазвичай запам’ятовується як один із найяскравіших періодів у життєвій історії людини. чому? тому що, фактично, це перший самостійний досвід особистості. молода людина має навчитися планувати й продуктивно проживати свій день; взаємодіяти з великою кількістю поки що незнайомих людей; навчитися спілкуватися як зі студентами-одногрупниками, так і з професорами, академіками; розібратися, що таке лекції і семінари або просто «пари»; зрозуміти новий підхід до навчання. частині першокурсників доведеться навчитися жити в гуртожитках, потім їздити майже щотижня на вихідні додому, де ділитися з батьками й друзями враженнями про своє студентське життя, почуваючи себе абсолютно дорослими. все це почнеться тепер, коли ви стали студентами. все це і ще багато іншого. «місцевим» студентам не вдасться відчути студентське життя в повній мірі. проте вони легше адаптовуються до нового. для тих, хто здалеку, життєві зміни будуть кардинальними. початок студентського життя — це своєрідна криза в житті людини, тому, власне, ми і говоримо про адаптацію. будь-яка криза передбачає зміни в житті й звикання до цих змін. усі люди пристосовуються до таких перемін по-різному. одні — легко, деякі — з радістю і піднесенням, інші — з острахом і тривогою, а ще хтось — пригнічено та з депресією. все залежить від багатьох чинників і від наших особистісних характеристик. так, сангвінік і флегматик набагато легше пристосовуються до будь-яких ситуацій завдяки своєму темпераменту. саме тому меланхолік і холерик адаптуються важче. тільки перший буде мати глибокі внутрішні переживання, тривоги, а другий — демонструвати зовнішню конфліктність, невдоволеність, агресію. багато залежить від того, інтроверт людина чи екстраверт. та, наперекір «слабким» місцям темпераментів, вони всі мають свої переваги. меланхолік — чутливий, глибокий, романтичний; флегматик — спокійний, сильний, врівноважений; холерик — емоційний, рухливий, активний; сангвінік — упевнений, рішучий, наполегливий. також особливості адаптації людини залежать від її базової довіри чи недовіри до світу. вона формується в дуже ранньому віці, але має вплив на все подальше життя людини. якщо людина довіряє світу, вона впевнена в собі, у своїх силах, у неї адекватна або трішки завищена самооцінка, вона комунікабельна, відкрита, легка, їй часто щастить і вона впевнена, що цей світ створений для неї. із таким настроєм людині буде багато чого вдаватися. якщо ж базову довіру свого часу не сформовано, людина буде невпевненою, тривожною, настороженою, із заниженою самооцінкою, з недовірою і до людей, і до світу. тоді, звичайно, все буде відбуватися важче і складніше. але все завжди можна змінити: і в собі, і в своєму і. саме студентське життя дає можливості відкрити і зрозуміти себе, своє я, створити нову життєву філософію. це період, коли ви будете визначати для себе улюблені дисципліни і навпаки. те ж саме буде і з викладачами. будуть «пари», на котрі ви будете прокидатися зранку залюбки, а будуть ті, які вам хотітиметься прогуляти. і це також своєрідний психологічний процес адаптації, бо ви будете прислухатися до себе, до своїх відчуттів і звикати до їхніх нових проявів. це буде період самодисципліни, саморегуляції, самоконтролю, самовизначення. все «само-», бо почалося справжнє самостійне життя. це також час «нової» дружби — часто справжньої. саме однокурсники згодом стають свідками на ваших весіллях, хрещеними ваших дітей; з ними започатковуються нові проекти тривалістю в життя, створюються бізнес-партнерства тощо. звісно, потрібно пам’ятати про те, що це прекрасний вік і для закоханості, і для створення сім’ї. статистика говорить, що шлюби, взяті в молодому віці, є найміцнішими. очевидно тому, що ті пари, котрі переживають студентські роки разом, не бояться вже ніяких життєвих викликів і успішно їх долають. отже, крім навчання, інтелектуального й духовного розвитку доцільно залишати час і для особистого життя. із власного багаторічного досвіду можу сказати, що на першому курсі дуже багато студентів беруть для рефератів тему «депресія», хоча її в переліку тем немає, це повністю їхня ініціатива. зате на третьому курсі майже завжди домінують теми про закоханість, види любові та почуття. природа бере своє. усе розвивається так, як і має бути. тим паче, що і депресію ми розглядаємо з позитивного боку, як період, коли накопичується енергія несвідомого. енергія, котра потім трансформується у кохання. і це прекрасно.