Переказ Невдовзі кожен з нас має обрати фах, який визначить його подальшу долю. Як же не хочеться помилитися у виборі майбутньої професії! Саме цей вибір може стати для нашого життя вирішальним. Певно, ви помічали, як багато навколо нас халтурників і невмійків. Якщо невмійко — це той, хто чогось не вміє, але ще зможе колись навчити-ся, то халтурник — людина, до своєї праці байдужа. Халтурник — безвід-повідальний і ледачий робітник, який не став і ніколи не стане майстром. Майстер — це той, хто знайшов у праці своє покликання. Кажуть, що майстра характеризують три ознаки. Перша — це високе професійне вміння, володіння тими прийомами, які забезпечують найвищий рівень виконання роботи. Друга ознака — творче ставлення до праці, своєрідний і неповторний «почерк». І, нарешті, третя ознака справжнього майстра — прагнення прислужитися людям, бути їм по-справжньому корисним. Звісно, ви можете заперечити. Хіба ота корисність така вже необхід-на? Навчився щось робити більш-менш якісно, то й роби! Аби платили побільше. Та, виявляється, усе не так просто. Якщо праця майстра не є корисною людям, то й майстерність виявиться позбавленою сенсу, на-віть може суперечити інтересам людей. Кому спаде на думку визнати майстром кишенькового злодія? Або славетного шахрая, «великого комбінатора» Остапа Бендера? Або здібного вченого — героя роману Герберта Уеллса «Людина-невидимка», який і не думав про те, щоб його відкриття стало для людей корисним. Знайти покликання — значить виявити себе у праці, яка найкраще відповідала б складові душі, нахилам, здібностям. Пам’ятаєте ідею «срод-ної праці» Григорія Сковороди? Самим лише навчанням створити майстра неможливо. Необхідна гар-монія особистості з обраною професією. Тобто відповідність між тим, чого людина прагне, і тим, на що ця людина спроможна.
Ось настала золота осінь. Сама красива і мальовнича пора року. Осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. Ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. На берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти.
Золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. Ідеш і радієш такій красі. І починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. А іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою.
Гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. Дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. Золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. Не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. Ах! Як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти.
Золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. Але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.
1) Сьогодні дуже яскраво світить сонечко. (сонечко - підмет, світить - присудок)
2) Мама купила мені дуже-дуже багато різних солодощів. (мама - підмет, купила - присудок)
3) Маринка дала мені почитати дуже цікаву та захоплюючу книжку. (Маринка - підмет, дала - присудок)
4) За вікном швидко капає холодний дощик і вітер гучно завиває. (дощик і вітер - підмети, капає і завиває - присудки)
5) На високих горбах, вкритих зеленою травою, спокійно паслись паслись корови. (корови - підмет, паслись - присудок)