Коли Василь Васильович відчиняє кватирку, в кімнату разом з гуркотом моря влітають холодні краплини. Будинок, де живе директор школи, стоїть біля самісінького моря. З ганку можна гати, як біля берега плавають прозорі медузи і повзають краби. Лампа з зеленим абажуром освітлює круглий стіл з купою школярських зошитів і всю невеличку кімнату. У кутку – етажерка, біля стіни – шафа з книжками. Карта земних півкуль займає майже півстіни. Поряд з етажеркою націлилась у стелю довжелезна підзорна труба на залізному триніжку. Василь Васильович жартома зве її телескопом. Мабуть, це найдорожча для нього річ у кімнаті. Директор школи захоплюється астрономією. Тихими зоряними ночами він виносить свій "телескоп” на ганок і наводить його на небо. Зорі мерехтять перед його очима, таємничі планети проходять свою путь. А недалеко внизу зітхає сонне море… Василь Васильович сідає за стіл, присуває купу зошитів. Треба перевірити, як написали учні диктант. Адже він не тільки директор, він викладає мову й літературу. Василь Васильович заглиблюється у роботу (За О.Донченком; 155 сл.).
