Переказ твору Для чого у світі живемо
Але якийсь сенс у житі до народної мудрості. Одна зі східних притч ствер виростити дитину й посадити дерево. Просто-таки п здо, вирощує пташенят... А скільки тих дерев виро невідомо. Чи ж усіх влаштує пташина філософія? Нав на почути: «Живу, щоб бути щасливим». Одразу пос це відсутність нещастя, решту ж кожен розуміє
як відомо, багаті теж плачуть). Та й на той світ із такі спроби робили... категорії людей щастя - це можливість на цьому с
дяг. Ото й усе? Та ж неможливо жити відразу в кіль Щось тут не те го можна почути й таке: «< Щастя прожити так, рапити до кников Гіннеса? Але потрапляю д, за спроможність найшвидше з'їсти найбільше ма про інший слiд. Слід, який залишають у пам'яті
не застилали. Ще Діоген ïв, щоб жити, а мислите
На мою думку, тільки той, хто своїм відкриттям,
ому полягає сенс його життя.
те, що не всім судилося здійснити відкриття і в та ак. Проте прагнути до цього необхідно. Як? Прим аïнi дiти в більшості своїй не виростають розумн що не примножується інтелект у світі, на людств
заперечити, що інтелект часто спрямовується на держави, громадянина) має керуватися моральн , чесністю, відповідальністю. Тільки за такої умо имо, для чого у світі живемо.
Объяснение:
Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.
Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.
Тож бережімо красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.
Хорошо смеется тот, кто смеется последним — крыл. сл. Выражение это принадлежит французскому писателю Жану Пьеру Флориану (1775 1794), употребившему его в басне «Два крестьянина и туча»