Перекладіть текст українською мовою. Поясніть розділові знаки у складних реченнях із підрядними означальними та з’ясувальними. У большинства из нас довольно высокое мнение о своей личности, какой та является сейчас. Но через сорок лет, возможно, будем смеяться над тем, какие мы сейчас. Элберт Хаббард сказал: «Каждый человек хотя бы в течение пяти минут в день бывает набитым дураком. Мудрость состоит в том, чтобы не превышать этот предел. Зачем ждать, чтобы враги критиковали нас или нашу деятельность? Давайте станем для себя самым суровым критиком» (За Д. Карнегі).

Сліпучі в снігах степи. День повен сонця,люди радіють що повсюди забіліло .Багато років Таврія не бачила снігу. Перд цим все тонуло в хуртовина.Кілька діб хурделиця була з вітром ,таким, що зривало дахи із ферм і валило опори високовольтних ліній.

А зараз все вляглося, відвирувало. Пречисті засніжені степи ,біліють без кінця-краю ,а дерева понад шляхом стоять незрушні ,виблискують кришталево вони в суцільній обледенілості. Коли зупинитись чути як лід на гіллячках від доторку сонця тонко полускує видає скляний звук це якраз добре це галузки самі розламують свої прозорі льодяні окови щоб дихати їм теж потрібен кисень.

Дикі качки табунами в небі колись вони відлітали з осені у вирій а зараз зимують на Дніпрі бо ріка в цих місцях (нижче ГЕС) до самого гирла не замерзає щойно ми бачили її ще не порушену втручанням людини налиту до берегів повну потужних звированих вод. Чули як ключі з-під берега несуть між платанами рівний мелодійний передзвін грають музикою самої природи.

У березі всюди лежали тіні від навислих дерев а тут у степу сліпучо куріпки пасуться темним табунцем серед снігів щось вони там вишукують… Заєць проскакав попід лісосмугою ніби сміючись ніби граючись

Привет!
Людина, яку я поважаю і на яку  хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість. 
Інколи, буває мама насварить  мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. Але частіше я буваю неправий. А коли розумію це, йду до мами і пере мама мене завжди вибачає, як би я не провинився. 
Одного разу я уявив, що мами немає. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі. 
Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. А інакше не може й бути.