Переписати речення, поставити розділові знаки й пояснити, підкреслюючи необхідне або надписуючи над словами, які не виконують синтаксичної ролі. Наприклад , речення складне – підкреслюємо граматичні основи; просте з однорідними членами – підкреслюємо однорідні члени речення. 1. Вершини світової історії це чудеса високої святої віри…(Є.С.).
2. Неподалік воріт Павло побачив дебелого дядечка з зарослим густою рудою щетиною обличчям в розхристаній невизначеного кольору сорочці (А.М).
3. Вона доброзичливо дивилася на Ольвію веселими чорними очима (В.Ч.).
4. Марта вважала себе дівчиною самостійною рішучою здатною відстояти свої інтереси і не розгубитися в найскладніших ситуаціях ( Л.Б.).
5. У печі розмальованій по комину густою синькою топилося (Г.Т.).
6. Під призьбою облиті світлом з вікон цвіли й по - нічному пахли жовті гвоздики (Г.Т.).
7. Я підвівся з - під лежанки й не одводячи погляду від порожніх очей Калюжного вийшов з хати в садок (Г.Т.).
8. Я йду спираючись на костур і ледве пересуваючи ноги (Г.Т.).
9. На річку налягла ніч суха і тепла як перед грозою (Г.Т.).
10. Щоправда рука нагадувала скоріше лапу шимпанзе чи орангутанга у крайньому випадку ступню людської ноги (А.М.).
11. Окрім снігу нічого спільного зі Сніжаною він тут не знаходив (В.З.).
12. Я підвівся з теплої торішньої трави причесаної в один бік мабуть весняним потоком і спираючись на костур пішов помалу понад берегом шукати якогось перевозу (Г.Т.).
Дуже дякую за до ^^
Раджу написати текст про хризантему так:
Хризантема – гарна осіння квітка. Вона розквітає у жовтні, а потім радує людей своєю барвистістю аж до першого снігу. Тому цю квітку називають ще королевою осені. Також її величають останньою квіткою року.
Листя у хризантеми прості, різні за розміром та формою. Квіточки маленькі, ніби забрані у кошик. Зазвичай вони мають жовтий нерівномірний колір.
Ці рослини дуже легко вирощувати. Тому часто їх можна побачити у наших городах та парках. Люди цінують хризантеми за яскравість фарб та довге цвітіння. Також ці чарівні квітки використовують у лікувальних цілях.
Объяснение:
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.