Переписати, розкриваючи дужки. 1. І знову «ура!» (покотитися) лісом (М. Стельмах). 2. Це «ой» (тягнутися, підноситися) все вище й вище (Я. Баш). 3. І те «дочко», сказане з такою материнською любов’ю, (зворушити) дівчину до сліз (М. Стельмах). 4. То з моїх грудей пекучим льодом (вирватися) «я». 5. Батько з сином (поставити) скляні банки з півоніями на скромну могилку, порослу шовковою травою, поміж якої в’юнилася білоока березка та стриміли петрові батоги (Є. Гуцало). 6. Усі 20 студентів (узяти) участь у геологічній експедиції. 3. Переважна більшість овець (прокидатися) разом із пастухом (За П. Коельо). 7. Шестеро гостей (завітати) на входини. 8. Райвно (скликати) нараду директорів шкіл. 9. Минулого року музичні школи міста (закінчити) близько 50 учнів. 10. Двадцять юних музикантів (з учнів) самовіддано (дути) у труби (С. Колесник).
(прости, больше не помню) )
Плекаймо рідну мову
Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"
Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.
Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":