Перепишіть , розкриваючи дужки . Поясніть правопис прийменників .

(За) до в) результаті , (за)ради , (з)поділ , (по)під , (з)під , (до)вкола , (по)серед , (з)проміж , (на)шляху(до) , (у)зв'язку(з) , (із)за , залежно(від) , (на)вколо , (по)над , (в)ім'я , (на)адресу , ( на ) честь , (з)приводу , (в)наслідок , (з)поза , ( про)між , (під)час , (за)для , (не)зважаючи(на) , (в)силу , (з)за , (в)продовж , (за)ради , (на)зустріч .

Відповідь:

Пояснення:Наше життя - це терен, котрий обплітає нас, завдаючи болю. Хтось бореться з ним, а хтось - опускає руки. І саме в останніх починається духовна стагнація, а іноді - й деструкція особистості.

Ті, хто зламався, не змогли витримати тягар проблем, що звалилися на них дощем, що ранить кожною краплиною, починають закриватися або вивищати над іншими, показуючи свою силу. Я думаю, що грубість - це ознака слабкості людини, котра не змогла протистояти водоспаду життєвих обставин. Згадаймо хоча б Чіпку, головного героя соціально-психологічного роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Несправедливо залишившись без землі, юнак не намагається знайти вихід із ситуації, а починає "звертатися до чарки". Розв'язкою всього цього стало вбивство Чіпкою цілої сім'ї. Головний герой показав свою слабкість через жахливу грубість.

Сильна особистісь ніколи не буде самостверджуватися за рахунок інших. Грубі особистості - слабкі.

ответ:Бабусю, пише тобі твоя улюблена онука Ганнуся. Як ти себе почуваєш? Як справи? Як там мій дідусь? Бабуню, щиро вірю, що у вас все чудово. Сподіваюсь, ми скоро побачимось. Певна річ, я б із задоволенням залишилась у вас погостювати на літо.

Бабусю, я закінчила рік відмінницею. Нарешті, я вільна від навчання. Тепер я мрію лише про подорожі та побаченні із близькими людьми. Бабуню, передавай привіт діду та сусіду Іллі. Чекаємо на зустріч!

З любов'ю,

Ганнуся.

Звертання: бабусю, бабуню.

Вставні слова: сподіваюсь, певна річ, нарешті.