Перепишіть, розкриваючи дужки. Поясніть, у яких випадках слова є прийменниковими сполученнями, а в яких — однозвучними прислівниками; з'ясуйте відмінність у їхньому написанні. (3) ранку почалася справжня осінь (П. Загребельний). 2. Мирон міг довбати шурфи в будь-якому ґрунті (з) ранку до вечора (В. Сліпачук). 3. (На) що мали, (на) те й приймали. 4. (На) що мені куми — були б пироги. 5. Як зверху погане, то (в) середині вдвоє (Народна творчість). 6. (У) середині острова над чималою бухтою розташувалися чотири десятки рибальських хат (М. Трублаїні). 7. Весна іде (на) зустріч нам, весна (в) цей час нам рада (О. Олесь). 8. Усі учні класу прийшли (на) зустріч з ветеранами.
Григір Тютюнник називає своє оповідання "Дивак". Подібні слова звучать з уст дітей, дорослих на вигоні, навіть рідного діда. З тлумачного словника читаємо, що дивак — людина з дивною, незвичною поведінкою; яка відрізняється своїми поглядами, діями від оточення. Саме такою назвою автор не згоджується з односельцями Олеся, а підкреслює особливий внутрішній світ малого героя. На мою думку, бути не таким, як усі – це не значить бути гіршим!
Не зрозумів Олесиних слів гурт дітей на льоду, бо любив бешкетувати. Не збагнула творчого натхнення учня стара учителька Матильда Петрівна, бо вчила за програмою, яка не передбачала індивідуальності. Дядьки на вигоні називають Олеся дивакуватим, бо вже пристосувались до нелегкого життя, несправедливості та неправди. Рідні люблять хлопця, але і дід не розуміє внука. Прокіп ображає тварин, не гребує взяти чуже, його настанови вчать пристосовуватися до життя.
Серед усіх персонажів відчуваємо, що тільки мати по-справжньому на стороні Олеся. І не тільки тому, що він її син. Бо ким би не став хлопець, коли виросте, він залишиться доброю та співчутливою людиною, не завдасть болю та шкоди. Головна думка в тому що саме люди добрі та щирі, як Олесь, небайдужі до чужого болю, стають волонтерами, добровольцями, роблять світ добрішим й справедливим.
Объяснение:
Вилискують гори, коли спокійно дрімають на сонці ліси (О. Гончар). 2. Я знаю, що слабкість – це одна з диверсій (Л. Костенко). 3. Лінивий двічі ходить, а скупий двічі платить (Нар. творчість). 4. Відбились зорі у воді та летять до хмар тумани... (О. Гончар). 5. Зайде сонце, як тільки Катерина по садочку ходить (Т. Шевченко). 6. Згодом полями пішов до Бугу, оскільки любив у вечірню пору пройтись над берегами притихлої ріки, також пустити за течією легкий човен... (М. Стельмах). 7. Розвидняється, вже ж світять каштани доки усміхається обрій з-під брів (Є. Гуцало).