Перепишіть, розкриваючи дужки. Від дієслів, що в дужках, утворіть активні
дієприкметники недоконаного чи доконаного виду й поставте їх у потрібному роді, числі й
відмінку.
1, Від землі йде духмяний аромат (зів’янути) трав. (Я. Баш.) 2. Попа́дало
додолу покручене, (зчорніти) листя. (М. Коцюбинський.) 3. Стиха лущиться
зерно з (перестигнути) колоса. (М. Коцюбинський.) 4. Бачу, як синє небо
розтяли чорні (дихати) крила ворони. (М. Коцюбинський.) 5. В лісі вже ставало
тісно від (прибувати) військ. (О. Гончар.) 6. Край шляху серед (палати) маків
зостався свіжий горбик землі з маленьким гранчастим обеліском. (О. Гончар.) 7.
Встали передчасно (змарніти) вдови і діти героїв. (І.Цюna.) 8. Мовчання і тиха
скорбота залягли в (заніміти) залі. (І.Цюпа.)

1Непрочитана учнями(означення)/ книга(підмет) лежала(присудок) /на столі(обстпвина). 2Дивлюся(пприсудок) на вулицю(додаток), осіяну снігом(означення). 3Шарудить(присудок) /під ногами(обставина)/опале по серед парку(означення)/ листя(підмет). 4Мамина(означення) колискова(підмет), співана найніжнішим голосом(означення), зпколисувала(присудок) мене(додаток). Завітало(присудок) до мене(додаток) свіже(означення) повітря(присудок) через(відноситбся до слова вікно є обставиною)/ розчинене мамою(означення)/вікно(обставина). / - если написан этот знак значит здесь не надо ставить запятые. Ч просто отделила дієприкметниковий зворот и обставину.

Грудень 1828 року видався морозним, холодним. Пасажири диліжанса, який уже наближався до столиці, тепліше куталися в одяг, нетерпляче постукували підборами черевиків. Тільки двоє юнаків, здавалося, не звертали на холод уваги. Вони з нетерпінням чекали прибуття на станцію, щоб швидше, уже завтра, кинутися у вир життя, здійснити свою заповітну мрію: послужити суспільству, народові, батьківщині. Це був М. Гоголь і його товариш по Ніжинській гімназії вищих наук Данилевський. Хлопцям навіть на думку не спадало, що таких, як вони, до Петербурга прибувало тисячі щодня. Юні мрійники швидко позбувалися у вели кому місті ілюзій і поповнювали штат чиновників. Тільки небагатьом, найталановитішим, найнаполегливішим, найпослідовнішим, вдавалося стати відомим письменником, художником або вченим.

Гоголь не загубився у столиці. Попрацювавши переписувачем паперів, він кидає службу і поринає у літературну діяльність.
Незважаючи на те, що писав Гоголь російською мовою, зображував він здебільшого у своїх творах побут, вірування і звичаї саме українців. Задумавши „Вечори на хуторі поблизу Диканьки”, майбутній класик двох літератур звертається по до до матері, просить, щоб вона прислала йому описи українських зви чаїв та національних костюмів, народні легенди та перекази, пісні та казки.
Незабаром з'являється перша частина „Вечорів...”. Вона мала великий успіх. Мудрий і хитруватий хуторянин Рудий Панько розповідає веселі і водночас страшні історії. Героями його оповідей ставали сильні, безстрашні й веселі сільські па рубки і красиві й горді дівчата та їхні батьки, можливо, трішечки грубуваті й простакуваті, але добрі й щедрі. Персонажі живуть чесно, красиво, у їхньому світі добро бере верх над злом, любов — над ненавистю, красиве завжди переважує потворне.
Оскільки ранній Гоголь творив у річиші романтизму, то у сюжетах його „Вечорів...” тісно переплітається реальне з фантастичним, поряд з людьми діють казкові містичні сили. Відьми та чорти намагаються впливати на вчинки людей, втручаються в їхні долі, але частіше людина виявляється сильнішою, і нечистій силі доводиться допомагати персонажам перебороти перешкоди на шляху до кохання і щастя.
Взірцем для наслідування для багатьох українських письменників, наприклад П. Куліша, М. Костомарова, Є. Гребінки, М. Старицького, стала повість М. Гоголя „Тарас Бульба”, у якій він відтворив широку картину національно-визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти. Як зазначають дослідники творчості письменника, ця повість — пристрасний гімн батьківщині, це геніальна пісня про любов до рідного народу та ненависть до її ворогів.
Головний герой твору втілює в собі кращі риси українського народу. Тарас — людина великої сили волі, захисник знедолених і пригноблених, він відзначається неабияким природним розумом і фізичною силою. Все життя персонажа пов'язане із Запорозькою Січчю, із товариством, його він повністю присвятив справі захисту вітчизни. Такими самими мріяв бачити й синів. Старший син Тараса, Остап, унаслідував кращі риси батька, його силу, міць, патріотизм. А от молодший, Андрій, вродився людиною романтично налаштованою, його душа більше тяжіла не до битв, а до тихих радощів кохання. Він був сміливий і відчайдушний, але його душа була відкрита й для інших почуттів. Ця особливість його характеру і стала причиною трагедії. Андрій покохав прекрасну полячку. І ця любов суперечила почуттю обов'язку. Юнак стає на шлях зради, та любов не зробила Андрія щасливим, через неї він втратив совість, товаришів, батьків, батьківщину. і врешті-решт за неї поплатився життям, прийнявши смерть від руки батька.
Повість „Тарас Бульба” була улюбленим твором М. Гоголя. Цінним у ній є не тільки відображення волелюбності й патріотизму українських козаків-запорожців, а й показ сильних і слабких сторін національного характеру.
Своєю творчістю геніальний митець прославив свій народ, його самобутню культуру, розкрив перед читачами духовно багатий його внутрішній світ, поривання до вільного й щасливого життя.