Перепишіть, розставляючи потрібні коми. 1. Розквітай мій краю веснами цвітом яблунь і пшениць і руками в дружбі чесними сіячів твоїх і жниць. (Т. Масенко.)
2. Я так люблю твої сади й долини і гори й ріки й мрійну синь гаїв моя свята безсмертна Україно оновлена трудом своїх синів! (В. Сосюра.) 3. Як хвлля пшениця хлюпоче в борти коли прокладаючи путь комбайни мов судна важкі до мети по морю достатку пливуть. (М. Упеник.) 4. Te біле трохи блакитне світло тихо лилось згори а зачарована земля неначе купалась в фантастичному сяйві. (М. Коцюбинський.) 5. Там у степу схрестилися дороги немов у герці тихому мечі і час неспинний стиснувши остроги над ними чвалить вранці і вночі. (В. Симоненко.) 6. І хоча немає нічого вічного в бутті і все тече змінюючись у потоці часу та є одначе у минулому щось таке що хочеться назвати неминущим вічним берегти як святиню і заповісти майбутньому як нетлінний знак доблесті своїх предків як дар їх нащадкам. (О. Довженко.)
1 .Розквітай, мій краю, веснами: цвітом яблунь і пшениць, і руками в дружбі, чесними сіячів твоїх і жниць.
2. Я так люблю свої сади й долини, і гори, й ріки, й мрійну синь гаїв, моя свята, безсмертна Україно, оновлена трудом своїх синів!
3.Як хвиля, пшениця хлюпоче в борти, коли, прокладаючи путь, комбайни, мов судна важкі, до мети то морю достатку пливуть.
4.Те біле, трохи блакитне світло тихо лилось згори , а зачарована земля неначе купалась в фантастичному сяйві.
5.Там, у степу, схрестилися дороги , Немов у герці дикому мечі, І час неспинний, стиснувши остроги, Над ними чвалить вранці і вночі...
6.І хоча немає нічого вічного в бутті, і все тече, змінюючись у потоці часу, та є одначе у минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним, берегти, як святиню, і заповісти майбутньому, як нетлінний знак доблесті своїх предків, як дар їх нащадкам.
надіюсь правильно