1. 0рфей, до речі, також був фракієць(Л. Костенко). 2. А завтра ж у мене, знаєш, важливі справи в місті (П. Жур) 3.Метеором огнистим ударив в дніпровські степи і, здавалось, — вріс (Є. Маланюк). 4.Душа, справді, у мене досі була холодна, бо не світило їй сонце (М. Стельмах). 5. Шкода, ми втрачаємо прекрасного солдата (В. Собко) 6.0, правда, знали ми в ту мить, кому сміється ніч і сяє… (Олександр Олесь). 7. Ця пісня в душі моїй, знаю, бринить, на че напнута туго струна (Л. Первомайський ). 8..Може, ще раз сонце правди хоч крізь сон побачу… (Т. Шевченко). 9.Буває, часом сліпну од краси (Л. Костенко).
Мені дуже подобається читати, особливо в ті дні, коли через погану погоду не можна погуляти на вулиці з друзями. Книжка — ще один мій друг, хоч і не живий, але дуже цікавий. Від нього я дізнаюся багато корисного й захоплюючого, подорожую в просторі й часі.Найбільше мені подобаються пригодницькі книжки. Я люблю читати про американських індіанців, про лицарів середньовіччя, про астронавтів, які підкорюють нові планети й усесвіти. їхні пригоди ніколи не бувають нудними, мені подобається, що на кожній новій сторінці герої опиняються в нових ситуаціях, отримують нові враження — і я завжди є їхнім супутником.Щиро кажучи, я ще не знайшов тієї однієї книжки, яка стала б для мене улюбленою. Та це, напевне, й на краще, адже в пошуках її мені пощастить познайомитися з героями ще не однієї книжки, вирушити з ними не в одну подорож, відчути їхні враження.
2. А завтра ж у мене, знаєш, важливі справи в місті (П. Жур)
3.Метеором огнистим ударив в дніпровські степи і, здавалось, — вріс (Є. Маланюк).
4.Душа, справді, у мене досі була холодна, бо не світило їй сонце (М. Стельмах).
5. Шкода, ми втрачаємо прекрасного солдата (В. Собко)
6.0, правда, знали ми в ту мить, кому сміється ніч і сяє… (Олександр Олесь).
7. Ця пісня в душі моїй, знаю, бринить, на че напнута туго струна (Л. Первомайський ).
8..Може, ще раз сонце правди хоч крізь сон побачу… (Т. Шевченко).
9.Буває, часом сліпну од краси (Л. Костенко).