Перепишіть, виділіть предикативні частини, підкресліть граматичні центри; поставте розділові знаки та пропущені орфограми.
1. Якос.. Хари(т,тт)я об..рнулася назад глянула на/в/круги (і,й) страх о(б,п)хопив її (М.К.). 2. Скіл..ки людей і які вони цікаві! 3. Микола (у,в)чився читати (з,зі,із) в..ликою охотою проч..тав од дошки до дошки увесь (Ч,ч)асослов (і,й) (П,п)салтир (і,й) не/раз (у,в) неділю або (у,в) св..ято бат..ко (і,й) мати загадували йому читати той самий (П,п)салтир (І.Н.-Л.). 4. Де/не/де біля вирв синіє безводний полин або кущи..ся пахучий чебрец.. (О. Г.). 5. О ще в..ршечок сонця жевріє ще скалочка ще одна мит.. (і,й) край роботі (М.К.). 6. Лише де/не/де над їхн..ою темною си(н,нн)ю чайка сліпуче зблисне (у,в) повітрі або з..яви..ся по/між хвил.. самотн..й нирок виткне..ся чорною голівкою (і,й) пірне знов (О. Г.). 7. Ще крок ступне німець (і,й) їм дов..де..ся стр..ляти (П. Гуріненко). 8. М..нула хвилина/дві (і,й) дес.. далеко за стіною ноч(і,и) розлігся вибух голосно повторе(н,нн)ий луною (П. Гуріненко). 9. Варто комус.. там на/горі натиснути важ..ль (і,и) гримне тисяч..голосий постріл (і,й) ро..шматує (у,в)се до/в/круж на дрібні скалки (П. Гуріненко). 10. (У,В)се зраділо зустрічаюч.. день (і,й) день зрадів ро..цвітаюч.. ясний теплий погожий (М.С.).
1. Пригадайте теоретичний матеріал попередніх уроків і скажіть, чим відрізняються складнопідрядні речення з підрядними означальними і складнопідрядні речення з підрядними обставинними?
2. На які запитання відповідають підрядні обставинні місця, а на які – підрядні часу?
3. Що подібного є між обставинами простого речення і підрядними обставинними частинами складного речення?
4. Поставте один одному запитання, що передбачають відповідь у формі складнопідрядного речення з підрядними обставинними місця або часу.
Підрядними обставинними місця називають речення, що вказують на місце дії в головному реченні і відповідають на питання де? куди?Наприклад: Шукай собі друзів там, де панує довіра й підтримка. [ ], (де)Підрядними обставинними часу називають речення, що вказують на час дії головного речення і відповідають на питання коли? з якого часу? відколи? як довго? до якого часу?Наприклад: Будьте готові вислухати людину, коли вона потребує цього.1. Розгляньте ілюстрації. Чи пов’язані вони з темою «Краса людських стосунків»? Обґрунтуйте свою відповідь за до складнопідрядних обставинних речень.
2. Прочитайте речення. Розкажіть усе, що вам відомо про обставинні речення часу. Речення використайте як приклади.
1. Коли рішення приймаєте правильне, серце б’ється спокійно. 2. Коли виходиш із дому, будь спокійним і доброзичливим (Соломія Павличко). 3. Коли ми довіряємо собі, своїм почуттям, своїм емоціям, своїм відчуттям, тоді ми можемо повноцінно взаємодіяти з іншими людьми (Н. Рубштейн). 4. Слова лиш тоді набувають сили, коли перестаєш говорити їх дарма (З нар. мудр.).
Заходила ніч.
Німіє степ і тьмариться.
Поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки довгої літньої днини. Не погасло ще на заході, як кров, червоне зарево, а вже над ним у темряві далекого неба зажевріла, немов жарина в попелі, вечірня зоря. А місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною плямою, під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим чарівним огнем.
Ринуло з неба ціле море тихого світла, усе на землі потопляючи. Над степом промайнув легенькою тінню незрячий сон.
Ніч зайшла.
Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець.
Синіють у промінні хатки. У яр потяглися довгі тіні.
Тихо в хуторі, мов у скам’янілому царстві із давньої казки.
Серпи, коси, вози, збруя — усе мертво лежить коло хат, немов ті цяцьки, що перед сном порозкидали малі діти. По дворах манячать стіжки свіжої пашні, мало не поруч із хатами тягнуться ниви з блискучою стернею.
На нивах, як те військо побите, темніють не зношені снопи, стелються довгими рядами не загребені покоси і, збившись стеблинами в густу лаву, подекуди стоять самотою клапті недокошеної пшениці.
А над усім густо стелеться дух свіжого степового сіна.
Розкошами, красою віє над степом...
У яру тихо й сумно. Світить над ним місяць. Уздовж його розтягнулися довгою стрічкою кучеряві верби. З-під верб одірвались і попливли проти місяця понад зрошеною травою марища - тіні. Запирскало щось... Воли.
За волами виринула й стала в яру волохата постать.
На голові в неї наверчене жмутом якесь ганчір’я, довга свита підперезана білою ганчіркою, на ногах великі мужичі чоботи, а в руках - батіг. З купи ганчірок визирає мармурове дівоче личко з дуже великими пречудними очима. Дівчина притулилася плечем до стовбура й закинула голову проти місяця. Очі в неї склепилися, руки опустились, як у сонної. Стоїть і осміхається.
Затремтіло зразу сонне повітря, і зграї срібних звуків, плутаючись і виграваючи, полетіли яром і далеко кругом заснували степ.