Перепишіть, вставляючи, де потрібно, пропущені букви. Боро..ба, про...ба, ски...ка, ни...ко, ми...Тючість, мабу..., бе...пека, ро...клад,
при...ба, о...же, повся...денний, во...зал, ане...дот, фу...бол, мимохі..., з дьо...тем, у
кімна...ці, на сте...ці, в соро...ці, шляхе...чина, закві...чалось, вважаю...я, в електри...ці,
од'ї...джає,
Вели...день, захис...ний, контрас...ний, облас..Ний, пристрас...ний,
блис...нути, швидкіс...ний, кількіс...ний, зап'яс...ний, виїз...ний, тис...нути, сер...цевий,
контекс ...ний, балас...ний, якiс...ний, піс..ний, кiс...лявий, шіс...надцять, тріс...кути.
вартіс...ний, жаліс...ний, випус...ний, шелес...нути, пис...нути.​

Песимістичний варіант розвитку світу. світ зміниться. не світитиме уже яскраво сонце і якщо раптом комусь здасться, що крізь сірі хмари  пробиваються   сонячні промінні, то це ілюзія, адже це не що інше, як світло від прожекторів.   більше не побачимо ми голубого неба, але й споглядати на сіре небо, яким воно    буде,   стане розкішшю, яку можуть дозволити собі лиш люди, що живуть на самих вершинах багатоповерхівках, для інших - недоступно. із низу видно лиш дуже високі будинки. вони всі сірі і одинакові. архітектори б хотіли будувати їх красивими та оригінальними, але задля економії простору вони були змушенні побудувати їх як одноманітні кам'яні коробки. знаходитися в місті нестерпно, навкруг сморід й до жаху спекотне повітря. поодинокі люди, яких рідко побачиш посеред вулиці, ходитмуть в медичних масках. це ілюзія, вона їх більше не здатна захищати  від токсичного повітря, але так спокійніше. ти повернешся додому, після років розлуки. побачиш свій дім і не впізнаєш уже його.    про те, що це  він, можна   буде здогадатися   лиш через вказівку  джі пі ес. після того, як зайдеш у будинок, то направишся на   мінус шостий поверх, ти знатимеш де це, адже жив у точнісінько такому самому будинку,  власне кажучи, в цьому  світі   всі будинки    точнісінько  такі ж.   стук у двері, ти удома.  даремно, що світ  розвалюватиметься    й кричатиме в агонії, ти вдома і це головне.

Доброго дня ! я і я домовлялась з вами про інтерв,ю пам,ятаєте ? -так так звичайно, - ми можемо зустрітись у новій кав.ярні біля фонтану ,згода ? -так авжеж у 3 буду вас там чекати  -ще раз доброго дня нумо починати   ) -і так ,дозвольте відрекомендуватись .мене звати  лижичко руслана степанівна я як ви напевне вже знаєте українська співачка а тепер запитання- як почалась ваша кар єра ? - коли я  була ще школяркою малою  співала в гурті «орніон», потім —– у дитячому ансамблі «посмішка». після закінчення дитячої музичної школи я  вступила до львівської консерваторії імені миколи лисенка на диригентське відділення.-я знаю ,що ви брали уроки вокалу додатково .у кого якщо не секрет ? -так брала ,у своєї наставниці  в лариси бужко і зверну увагу ,що вона дуже хороша людина  - у скільки років почалась ваша доросла музична кар.єра ? -так ну треба згадати ,мабуть що у  1993р., коли я  взяла участь у двох музичних фестивалях україни: всеукраїнському фестивалі сучасної пісні і популярної музики «червона рута-93», як зараз пам.ятаю ці перші хвилювання ) -повинна замітити що ви дуже гарно розповідаєте  -дякую ) -дякую вам за цікаве докладне інтерв.юб -до зустрічі  -папа )