Перепишіть, вставляючи, де треба, м'який знак. і. вклонімося жіі, її материн..с..кій величності, її беззахиснос..ті і силі, яку не здолати. (л.забашта.) 2. все залежит.. від люд..с..кях зіниц..: в широких відіб'єтеся вся епоха, у звужених — збіговис..ко дрі (л.костенко.) 3. відгодована зліс.. і хитріс. і закута в бро�ю брехня атакуют.. добро і щиріс..т.. серед ночі й білого д..ня. (в.симоненко.) 4. я бачила, як гинуло найкраще, як родичі мої гнили по тюр..мах і як високе низ..ко упадало. (леся українка.) 5. народ ніяк не стане нян..читись з таким, який йому чужий. (п.тичина.) 6. простен..кі сіл..с..кі байки, як дрібні, тонкі корін..чики, вкорінюют.. у нашій душі любов., до рідного слова. (і.франко.) 7. в просторій кімнаті з чотир..ма вікнами стояв посередині стіл, застелений червоним сукном. (м.коцюбинський.) 8. на зоряному тлі побачив давид її, зін..чине, змучене й зраділе обличчя. (а.головко.)
1. Вклонімося жінці, її материнській величності, її беззахисності і силі, яку не здолати. (Л.Забашта.)
2. Все залежить від людських зіниць: в широких відіб'ється вся епоха, у звужених — збіговисько дрібниць.(Л.Костенко.)
3. Відгодована злість, і хитрість, і закута в броню брехня атакують добро і щирість серед ночі й білого дня. (В.Симоненко.)
4. Я бачила, як гинуло найкраще, як родичі мої гнили по тюрмах і як високе низько упадало. (Леся Українка.)
5. Народ ніяк не стане няньчитись з таким, який йому чужий. (П.Тичина.)
6. Простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова. (І.Франко.)
7. В просторій кімнаті з чотирма вікнами стояв посередині стіл, застелений червоним сукном. (М.Коцюбинський.)
8. На зоряному тлі побачив Давид її, Зінчине, змучене й зраділе обличчя. (А.Головко.)