Перепишіть, вставляючи потрібні розділові знаки в простону неускладненому реченні та при однорідних членах речення. 1. Слова полова, але огонь в одежі слова безсмертна чудотворна фея, правдива іскра Прометея. (І. Франко.) 2. Все блищить новизною будинки посадки вулиці квіти школи все росте все хорошіє з кожним днем. (О. Довженко.) 3. Весь ліс в інеї в крихкому казково розкішному уборі. (О. Гончар.) 4. Вкрились квітами левади і переліски й поля. (Д. Павличко.) 5. Соняшники вийшли на городи і до ставка вмиватися біжать. (М. Сингаївський.) 6. Усе ніби поменшало і звузилось і дорога і городи і стежка в березі і круча над Россю. (І. Нечуй-Левицький.) 7. Сірі широко розплющені очі дивились на світ з упевненою довірливістю. (Є. Гуцало.) 8. Весь степ сьогодні наче повен радості повен серпневого світла й простору. (О. Гончар.)

6. Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка

Г солодкий, вигідний, гарний

7. Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка

А тьмяний, рідкий, тісний

8. Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка

Б ситний, худий, апетитний

9. Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка

Б відповідальний, приємний, веселий

10. Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка

Г розумний, потрібний, смачний

11. Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка

А охайний, худий, мокрий

12. Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка

А спритний, багатий, сучасний

Мова – це найбільша цінність кожного народу: вона остання надія на виживання в суворих умовах сучасності. Це добро – «життєва схованка людського духу, його багата скарбниця», у яку вкладено й історію, і «сподіванки, розум, досвід, почування», – стверджував Панас Мирний. І кожен новий байт пам’яті збережений у черговому слові: його написанні, змісті й звучанні. Остання характеристика відіграє важливу роль, оскільки нашій мові притаманна багатозначність.

Серцем і виразником душі лексем є наголос, який оживляє й окрилює їх. Залежно від того, на який склад упаде акцент, те й значення слово матиме. Наприклад, «лі́карським» може бути халат, «ліка́рською» – рослина, а «лікарня́ним» – режим, установлений ескулапом. Із вищенаведеного зрозуміло, що значення цих лексем схожі між собою, тому й правильний наголос нелегко знайти. Проте існують такі слова, у яких хибне виділення складу може призвести до непередбачених метаморфоз. Ось так: ві́ха – гілка, якою вказують дорогу, обертається на болотяну рослину – віху́, уживання якої може спричинити смерть. Чи інший приклад омографа: залежно від наголосу збірка карт, що називається «а́тлас», перетворюється на сувій блискучої й шовковистої тканини – атла́су. А таких слів багато, ось лише невеликий зразок: лу́па і лупа́, лю́дський і людськи́й, сі́м’я і сім’я́, о́рган і орга́н. Розрізнення значень слів – одна з функцій наголошування.

Наступна властивість, якою наділений акцент, – можливість зрозуміти, до якого відмінка чи категорії числа іменника належить лексема. Побачте відмінність між «я не бачу своєї руки́» і «в мене холонуть ру́ки». Різницю добре чути, якщо прочитати вирази вголос.

А ще наголошування – ключ для розрізнення паронімів: «недото́рканий» і «недоторка́нний». По-перше, це різні частини мови: прикметник і дієприкметник відповідно. А по-друге, «недото́рканою» може бути нова, тільки що надрукована книга, якої ще ніхто не розгортав; а «недоторка́нними» – видатні пам’ятки, що зберігаються в музеях під склом.

Отже, неправильно поставлений акцент руйнує ціле слово й позбавляє його самостійності. Саме так нищимо рідну мову зсередини. Якщо ж будемо вживати лексеми з наголосами в потрібних місцях, то наше мовлення буде красивим і правильним.

Объяснение:

выбери из этого предложения и будет есе