Перепишіть, вставляючи пропущені букви та розділові знаки. Визначте вид речень. Накресліть їх схеми. 1) Сонця не було ще видно хоч деякі шпилі порожевіли. (М. Коцюбинський)
2) Здоровен..ий дуб ро..лігся ро..ширився своїм кострубатим гіллям так що аж темно під ним. (М. Коцюбинський)
3) Сонця було так б..гато що небо аж побіліло від нього. (О. Гончар)
4) Дарма що стояло тихе сонячне бе..вітря листя тр..потіло на деревах вздовж шляху. (Ю. Смолич)
5) Скільки не дивись на море воно ніколи не набридне. (В. Козаченко)
6) На горизонті тр..мтіло голубе мар..во так що на пр..бережних барханах і к..мишах пропливали голубі тіні. (О. Десняк)
7) Якщо ти за своє жит..я не посадив жодного дерева — плати за чисте повітря. (О. Довженко)​

Що таке життєвий інтелект?На мою думку,це - ступінь розвитку наших емоцій,уміння ними керувати.Розмову ми часто ведемо досить емоційно.Для того,щоб нас прийняли на роботу,потрібно вдало провести співбесіду.Але як це робити правильно?Потрібно мати добру репутацію і совість.Але не в усіх людей є ці якості.

Тому правильно б було надати лад нашому розуму,якщо його немає. Завжди психічно здорова людина веде себе врівноважено в будь-якій ситуації.Потрібно бути стресостійкім.

Але не забуваймо про золоту середину.Природа лікує психіку,вона нам допомагає здобути життєвої гармонії,щастя.Ми завжди хочемо мати успіх у своєму житті постійно.

Час минає. Секунда за секундою складаються у дні, дні переходять у роки. Діти підростають, дорослішають, потім старіють. У них підростають уже свої діти та онуки. За мірками історії Всесвіту лише хвилина відділяє нас від трипільського гончара, що робив перші глиняні глечики. Глечики і досі роблять такими, та хто згадає того гончара? Історія пам’ятає правителів і воїнів, поетів і музикантів. Інколи лишаються на її сторінках імена простих людей, що здійснили щось видатне. Час іде. Історія плине. Живучи день у день, прокидаючись, ідучи в школу чи на роботу, ми не замислюємося, яке, власне, коротке наше життя. І що (хто б там чого не казав) воно у нас одне. І, марнуючи час, ми марнуємо своє життя. Дуже довгі вагання. Гонитва за тим, що дає нам хліб і можливість нормально прожити, — за грошима. Дріб’язкові сварки і бездумне цілоденне сидіння перед телевізором. Це все марнує наш час, розмінює дорогоцінне золото хвилин і годин, які можна було б прожити інакше. У народі кажуть: якщо ти посадив дерево — ти не марно прожив своє життя. Не обов’язково усім садити дерева. Але робити добрі справи, завжди пам’ятати про те, що саме ми, теперішні, творимо наше майбутнє і майбутнє наших дітей, — обов’язково. Мудрий, але теж змарнований, розміняний вислів: «Життя дається нам усього лише раз. І прожити його треба так, щоб не було соромно за даремно минулі роки». Це не значить — боротися за щось. Бо боротися — то завжди ламати. Це значить — творити. Робити добро. Допомагати немічним і літнім людям. Читати хороші, мудрі книги. Прислухатися до старших. Не сваритися з мамою. Завжди пам’ятати своїх батьків, допомагати їм. В ідеалі виростити добрих, розумних дітей. Це і значить прожити своє життя не марно, не втратити з нього ані хвилини.