Перепишить речення. Підкресліть займенники. Визнач їх рід, число, відмінок. 1) Я з тої дивної країни, що має бозна-скільки літ, країни сонця — України, яка дивує й досі світ. (О. Довгий) 2) Дехто в метушні і не помітив, що не та пора і ми не ті. (Б. Олійник) 3) У неділю на вигоні дівчата гуляли, жартували з парубками, деякі співали… (Т. Шевченко) 4) Усяк до чого-небудь вдався. (Л. Глібов) 5) Є щось святе в словах «мій рідний край». (Л. Забашта) 6) Це все було в якійсь країні, але не знаю я, в якій. (М. Рильський) 7) Ми весь час стоїмо на грані невідомих шляхів майбутніх. (О. Теліга) 8) Любим нашу рідну мову і не зрадимо її. (Г. Бідняк)
Коли говорять про професійний рівень педагога, завжди прагнуть дати уявлення про стиль його взаємин з батьками учнів. Короткі фрази: "…вміло вибудовує стосунки з сім'єю учня", "…тісний зв'язок з батьками" і так далі – не дають ясної картини, не озброюють колег доступними засобами, якими досягається згода в питаннях виховання і розвитку особистості учня.
. Психологія викладалася як виключно дитяча, а потреби в знаннях при побудові ланцюжка "вчитель – учень – батьки" швидше з області практичної психології. Мені і моїм колегам можна було б уникнути багатьох бід, аби учительство не лише зверталося за до до сім'ї, але і приходило їй на до у всеозброєнні своїх знань. Погано з педагогікою не лише тому, що вона не може впоратися зі світом дітей, а і тому, що вона не може опанувати світ дорослих.
Дівчинку-першокласницю мама не пускає на свята, бо там співатимуть і танцюватимуть! У атмосфері радості дитині знаходитися не можна, оскільки це не співпадає з основами якоїсь релігії, прихильниками якої стали батьки. А ось інша історія, розказана моєю колегою. Учениця 3-го класу, мама якої – педагог за освітою, шукає для дочки ідеального в її розумінні вчителя, і тому за три роки дівчинка змінила дві школи і трьох вчителів початкової школи.
Список нестандартних ситуацій може продовжити будь-який практикуючий вчитель. Як в таких випадках вчинити, як обійтися без нервування, а головне – як зробити так, щоб дитина не відчула себе збитковою і не опинилася "на лінії фронту", де з одної сторони – батьки, а з другої – вчитель?
Безумовно, приведені вище випадки – це крайнощі, але і в основної маси батьків в класі так само важко добитися підтримки.
-Хлопче, ти не знаєш, де у вас в районі знаходиться таємна бібліотека?
-Не знаю, та й навіть не чув про таку. А що там зберігають? – відповів я.
-У давно минулі часи, коли Україна знаходилась під ворожою владою, книжки багатьох авторів були заборонені. Але кажуть, що десь у цьому районі містилась підпільна бібліотека. Добровольці самі таємно від влади друкували книги і розповсюджували їх серед охочих.
-Дуже цікаво, дідусю. Я ніколи про таке не чув. Але, мабуть, вона вже давно знищена, - розчаровано промовив я.
-Мабуть, що ти правий. Але я все ж таки пошукаю, - сказав дідусь і пішов.
Завдяки цій цікавій ситуації спілкування я дізнався про те, що у нас в Україні існували таємничі бібліотеки.