Переробіть речення так, щоб невідокремлені означення
стали відокремленими і навпаки. Підкресліть їх і вкажіть, яке речення у
вас утворилося.
1. Місто, осяяне сонцем літнього дня, миготіло всіма барвами. 2. Вмиті
сльозами сині очі виблискували волошковим квітом – чисті, непорочні й по-
дитячому довірливі. 3. Серпневі ночі, настояні на сизих отавах і туманах,
дихають пахощами зрілого літа. 4. Оточений величезним парком палац стояв
на високій горі, внизу голубіли озера й ставки, а далі мерехтів Дніпро. 5. Біла
полотняна сорочка з вишитими рукавами облягала дівчину – високу, ставну й
повногруду. 6. Над морем злітали чайки, шугали в голубому мареві білими
крильми, схожі на трепетні сторінки, вихоплені з якоїсь книги чи власної
пам’яті. 7. Зрідка зустрічалися низькорослі дубки, кучерявилася чіпка,
унизана оранжевими ягодами шипшина (І. Ц.). 8. І знову насувала віхола,
густа, лапата і тепла (А. Хор.). 9. Сонце сідало за гору, густо порослу золотим
дроком і маслинами

    Синичка — дуже корисна осіла пташка.

    Її можна бачити біля людських осель взимку, коли багато інших птахів відлетіло у теплі краї. Вона є окрасою нашої зимової природи, бо в теплу пору ховається від людського ока в лісах, де багато їжі. Синички, як багато їнших птахів, знищують комах–шкідників, рятують дерева та кущі. Коли вони поїдають плоди, насіння падає на землю. Так воно розноситься  на великі відстані, де з нього виростають рослини.

     Синички є нероздільною частиною природи. Тому треба обе­рігати синичок.

 

***

 

     Синичку можна бачити біля людських осель взимку, коли багато інших птахів відлетіло у теплі краї. Вона — дуже корисна осіла пташка.

    По-перша, є окрасою нашої зимової природи, бо в теплу пору ховається від людського ока в лісах, де багато їжі. По-друге, синички, як багато їнших птахів, знищують комах–шкідників, рятують дерева та кущі. По-третє, коли вони поїдають плоди, насіння падає на землю. Так воно розноситься  на великі відстані, де з нього виростають рослини.

     Синички є нероздільною частиною природи. Тому треба обе­рігати синичок.

Калина - символ України. Як багато пишуть поети про цей символ. Навесні і восени калина завсім різна.На весні вона цвіте, а восени красується своїми червоними плодами. Цвіте калина білими суцвіттями. Милує око той білий цвіт такою вже ніжною вона стає, як тая дівчина молодая. За літо вона росте і вже восени стає червоною, як той мак у полі . Тендітна і ніжна дівчина стає господарською жіночкою. Так і калина свій ніжний білий цвіт змінює на червоний. Восени калина  чекає своєї пори коли нею похарчуються птахи, так калина приймає участь и в ланцюжку живлення у природі. Ягідки калини гіркі на смак, для людини вона частіше всього постає як ліки. Можемо зробити висновок що не дарма поети так гарно і ніжно описують калину адже вона за усі пори року гарненька.