Перетшіть, відокремлюючи комами обставини, виражені дієприслівниками й Днеприслівниковими зворотами.
11. Під вітром вгинаючи лінії прості повис нерухомий за вікнами дощ... (Є. Плужник).
2. Вони стояли мовчазні вдивляючись в далеке минуле своє і своїх батьків і линучи думкою
в майбутнє (О. Довженко). 3. З людьми буває часто так, що добре знаючи колишнього події
вона сучасності ні в зуб не розуміє (М. Рильський). 4. Лиш хто народу рідного не любить,
тіде по світу тихим жебраком і просячи до щастя шлях загубить (Д. Павличко). 5. Троянці в
човни посідавши і швидко іх поодпихавши по вітру гарно поплили (І. Котляревський). 6.
Старий підводиться і не прощаючись іде, зникає десь внизу за курганом (О. Гончар). 7. Він
дивився на стовп сонячного проміння, що продершись крізь вікно ліг на стіни чотирма
золотими плямами (М. Коцюбинський). 8. Літак помалу рушив з місця і пружно
погодуючись на товстих шинах коліс поїхав по зеленому полю аеродрому (В. Собко).
11. 1. Грає сонце промінцями, білий сніг стає струмками, і співаючи струмки шлях
знаходять до ріки (М. Стельмах). 2. Виблискувала в лузі річка і звиваючись губилася в
зелених шатах надбережного гаю (А. Шиян). 3. Блакитний час прикинувшись водою тече в
міщаних, чистих берегах (Є. Гуцало). 4. Веслує літо в Хмарну обологу по заводяX
просмоленим човном, і натомивши у мандрівці ноги лягає день спочити за горбом (Є.
Гуцало). 5. Сонях дістав із грудей золотаве, задимлене серце і закохавшись у ластівку
ластівці віддає (Є. Гуцало). 6. Іван з жахом побачив, як виткнувшись з-за галузок застряли
головами бородаті цаи (М. Коцюбинський). 7. Зозуля не тільки кує, а захопившись ще й
хаваккає (О. Донченко). 8. Про журавлів ти більше не співала, а серцем відчуваючи грозу
хапливим рухом крадькома втирала солону, теплу і гірку сльозу.
1. Під вітром, вгинаючи лінії прості, повис нерухомий за вікнами дощ... (Є. Плужник).
2. Вони стояли мовчазні, вдивляючись в далеке минуле своє і своїх батьків і линучи думкою
в майбутнє (О. Довженко). 3. З людьми буває часто так, що добре знаючи колишнього події,
вона сучасності ні в зуб не розуміє (М. Рильський). 4. Лиш хто народу рідного не любить,
тіде по світу тихим жебраком, і просячи до щастя шлях загубить (Д. Павличко). 5. Троянці в
човни посідавши і швидко іх поодпихавши, по вітру гарно поплили (І. Котляревський). 6.
Старий підводиться, і не прощаючись іде, зникає десь внизу за курганом (О. Гончар). 7. Він
дивився на стовп сонячного проміння, що продершись крізь вікно, ліг на стіни чотирма
золотими плямами (М. Коцюбинський). 8. Літак помалу рушив з місця, і пружно
погодуючись на товстих шинах коліс, поїхав по зеленому полю аеродрому (В. Собко).
11. 1. Грає сонце промінцями, білий сніг стає струмками, і співаючи струмки, шлях
знаходять до ріки (М. Стельмах). 2. Виблискувала в лузі річка, і звиваючись, губилася в
зелених шатах надбережного гаю (А. Шиян). 3. Блакитний час прикинувшись водою, тече в
міщаних, чистих берегах (Є. Гуцало). 4. Веслує літо в Хмарну обологу по заводяX
просмоленим човном, і натомивши у мандрівці ноги, лягає день спочити за горбом (Є.
Гуцало). 5. Сонях дістав із грудей золотаве, задимлене серце і закохавшись у ластівку,
ластівці віддає (Є. Гуцало). 6. Іван з жахом побачив, як виткнувшись з-за галузок, застряли
головами бородаті цаи (М. Коцюбинський). 7. Зозуля не тільки кує, а захопившись, ще й
хаваккає (О. Донченко). 8. Про журавлів ти більше не співала, а серцем відчуваючи грозу,
хапливим рухом крадькома втирала солону, теплу і гірку сльозу.