"Дивіться, дивіться! Хтось іде!" "Цікаво стежити за цим мислителем і витівником, за цим континентом образності..." "О, а хіба ти забув: підемо дивитись, як сонце сходить." "Ти ж просив, щоб тебе збудили. Вставай." "Ну, скажи, Андрію, коли висушить мене праця та негода, чи буду любою для того, що спокусився красою?" И со словами автора: У цілого війська девіз був один: "За волю, за рідну країну!" «Скинься, рибо», — думаю, — скидається риба (О. Довженко). «Ось я йду!» — обізвалась Зима. Гість каже: “Ніби ти сонце, щоб усіх обігріти?” “Самі, чи що, падають у воду?”— спитав я «Мамо, — питаю, — то льони цвітуть?»
Закінчення-ов у формі родового відмінка множини характернодля більшої частини іменників чоловічого роду, в початковій формі закінчуються на твердий приголосний (мухомор, комп'ютер, носок):мухоморів, комп'ютерів, шкарпеток і т.д.;в тому числі для назв плодів, фруктів і овочів, що представляють собою іменники чоловічого роду, в початковій формі закінчуються на твердий приголосний (апельсин, баклажан, помідор, мандарин):п'ять апельсинів, кілограм баклажанів, Новий рік без мандаринів, салат з помідорів;з цього правила можна виділити обширний ряд винятків – подібних іменників, мають у формі родового відмінка множини нульове закінчення: один панчіх – немає панчіх, один осетин - п'ятеро осетин, один грам – п'ять грамів і п'ять грам і т.п.Нульове закінчення маютьназви людей за національністю і за належністю до військових з'єднаннях, переважно вживаються у формах множини у збірному значенні: мадяри – Мадяр, туркмени – туркмен, гардемарини – гардемаринів і гардемарин, партизани – партизан, солдати – солдат; сюди ж відноситься форма р.п. мн.ч. людина;назви парних предметів: черевики – черевик, очі – очей, манжети – манжет, погони – погон, панчохи – панчіх, еполети – еполет, чоботи – чобіт, але шкарпетки – шкарпеток;назви мір і одиниць виміру: 220 вольт, 1000 ват, 5 ампер, 500 гігабайт, Якщо ж такі назви вживаються поза «вимірювального» контексту, то використовується закінчення -ов: жити без надлишкових кілограмів, не вистачає гігабайтів.Что смогла нашла))
"Цікаво стежити за цим мислителем і витівником, за цим континентом образності..."
"О, а хіба ти забув: підемо дивитись, як сонце сходить."
"Ти ж просив, щоб тебе збудили. Вставай."
"Ну, скажи, Андрію, коли висушить мене праця та негода, чи буду любою для того, що спокусився красою?"
И со словами автора:
У цілого війська девіз був один: "За волю, за рідну країну!"
«Скинься, рибо», — думаю, — скидається риба (О. Довженко). «Ось я йду!» — обізвалась Зима.
Гість каже: “Ніби ти сонце, щоб усіх обігріти?”
“Самі, чи що, падають у воду?”— спитав я
«Мамо, — питаю, — то льони цвітуть?»