Після холодної зими, нарешті, настає довгоочікуване потепління. В ясний весняний день зовсім не хочеться сидіти в приміщенні. Хочеться вийти на вулицю та просто гуляти, дихати свіжим повітрям, грітися під ласкавим сонечком, слухати спів птахів гати пробудження природи. Весняний день наповнює повітря ароматами мокрої землі, молодої зелені, перших квітів.
Весна запанувала в світі. Під променями теплого сонця швидко тане сніг, лише подекуди в тіні ще збереглися невеликі крижані острівці. Весело стукає по підвіконнями весняна крапель. Швидко підсихають калюжі на асфальті, а земля вкривається зеленим килимом свіжої трави. День став довшим, теплішим, більш сонячним. Віє південний вітер та гонить по небу білокрилі хмари, і тоді їхні великі тіні швидко біжать по землі. Звідусіль чується спів і метушня птахів, які взялися за будівництво своїх осель високо на деревах або під стріхами дахів.
З кожною хвилиною світ довкола змінюється на очах, зігріта сонцем природа оживає та розквітає. Тепло весняного дня розбудило родючі сили землі. То тут, то там у траві запалюються вогники ранніх весняних квітів — пролісків, фіалок, кульбабок. Набряклі бруньки на деревах і кущах готові перетворитися на молоде листя. Важко вірити. Що ще зовсім недавно земля спала під товстою ковдрою зі снігу.
Старослов’янізми — це слова, за-
I своєні зі старослов’янської мови,
133
УКРА ЇНСЬКА МОВА
якою користувалися як літератур
ною майже всі слов’яни.
Історична довідка. Старослов’янська
мова сформувалася в IX ст. на основі давніх
македонсько-болгарських діалектів. Вона
лягла в основу слов’янської писемності,
творцями якої були болгарські місіонери,
брати Костянтин (у християнській церкві
він був зарахований до лику святих під
іменем Кирило) і Мефодій.
Використання старослов’янської мови
східними слов’янами пов’язане з прий
няттям 988 року в Київській Русі христия
нства. Згодом цю мову стали називати цер
ковнослов’янською через основну сферу її
застосування. В основному вона обслугову
вала потреби релігії: нею проводилися цер
ковні відправи, перекладалися культові
книги з грецьких оригіналів. Окрім того,
ця книжна мова поступово перетворилася
на могутній засіб освіти, науки, культури.
У церковно-релігійній літературі її вжи
вали протягом століть, частково нею корис
туються й тепер. Збагативши словниковий
склад давньоруської літературної мови,
старослов’янізми органічно влилися в ук
раїнську мову.
Фонетичні особливості старо
слов’янізмів:
• неповноголосся -ра-, -ла-, -ре-, -ле-
відповідно до українського повно
голосся -оро-, -оло-, -ере-, -еле-\
град — город, врата — ворота,
злато — золото, глава — голова,
глас — голос, брег — берег, дре
во — дерево;
• Початковий звук [у] на початку:
єдиний, юродивий, єдніст ь,
юність;
• сполучення жд:
вождь, утверж дати, страждати
Морфологічні ознаки старосло
в’янізмів:
• префікси воз-, со-, пред-, пре-:
возвеличит и, в о з з ’єдн анн я, воз-
двигнути, сорат ник, предтеча;
• суфікси іменників -тель, -ств(о),
-ин-, -тай, -язнь:
мислитель, учит ель, багатство,
братство, громадянство, гординя,
глашатай, приязнь;
• суфікси дієприкметників -ящ-, -ущ-\
роботящий, трудящ ий, грядущий,
невмирущий;
• характерні перші частини склад
них слів благо-, бого-, добро-, зло-:
благодать, благословення, благо
вісник, богобоящий, богогласник,
добродійство, злорадст во.
Здебільшого старослов’янізми ви
користовуються в українській мові з
певною стилістичною метою, вони
покликані надати мовленню врочис
того, патетичного звучання або в
поєднанні з просторічною й побуто
вою лексикою створити іронічне
забарвлення:
Все упованіє моє
На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє,
Все упованіє моє
На тебе, мати, возлагаю ,
Святая сило всіх свят их.
Німим от верзут ься уста;
Прорветься слово, як вода,
134
Лексикологія
І дебрь-пуст иня неполита,
Зцілющ ою водою вмита,
Прокинеться…
… А тюрм! А люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фіна
На всіх я зи к а х все мовчить,
Бо благоденст вує!
З те. Т. Ш евченка.
Объяснение:
Після холодної зими, нарешті, настає довгоочікуване потепління. В ясний весняний день зовсім не хочеться сидіти в приміщенні. Хочеться вийти на вулицю та просто гуляти, дихати свіжим повітрям, грітися під ласкавим сонечком, слухати спів птахів гати пробудження природи. Весняний день наповнює повітря ароматами мокрої землі, молодої зелені, перших квітів.
Весна запанувала в світі. Під променями теплого сонця швидко тане сніг, лише подекуди в тіні ще збереглися невеликі крижані острівці. Весело стукає по підвіконнями весняна крапель. Швидко підсихають калюжі на асфальті, а земля вкривається зеленим килимом свіжої трави. День став довшим, теплішим, більш сонячним. Віє південний вітер та гонить по небу білокрилі хмари, і тоді їхні великі тіні швидко біжать по землі. Звідусіль чується спів і метушня птахів, які взялися за будівництво своїх осель високо на деревах або під стріхами дахів.
З кожною хвилиною світ довкола змінюється на очах, зігріта сонцем природа оживає та розквітає. Тепло весняного дня розбудило родючі сили землі. То тут, то там у траві запалюються вогники ранніх весняних квітів — пролісків, фіалок, кульбабок. Набряклі бруньки на деревах і кущах готові перетворитися на молоде листя. Важко вірити. Що ще зовсім недавно земля спала під товстою ковдрою зі снігу.