Перетворить речення на безсполучникове
1) Народ сам собі кує долю, аби тільки не заважали.
2) Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, а й пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі.
3) Чи то вітер верхів'ями смерек гуляє, чи вовк самотній виє жалібним голосом.
4) Вже день здається сивим і безсилим, і домліває в заростях ріка.
5) Допоки сонце світить на землі, нехай роса нам душу напуває.
6) Солов' ї засміялися десь, і душа моя арфою стала.
7) Лелека тихенько пристав до зграї, але там його упізнали і осудили на вічну самотність.
8) Навіть не оглядаючись, я знаю, що це іде хтось з небагатих людей.
У кожної людини в житті виникали ситуації, за які згодом йому ставало соромно. На жаль, я не виняток. У мене теж була історія, згадуючи яку, стає дуже соромно. І нічого не можна виправити, а дуже б хотілося. Я вчилася в 4-му класі. Наближався випускний в початковій школі. Я дуже раділа і серйозно до нього готувалася. І хоча була настільки доросла, але все ж стурбована великою кількістю справ. Нікого навколо себе не помічала. Одного разу, коли поверталася додому після школи, почула крик. Я підходила все ближче на звук і раптом побачила таку картину: навколо дівчинки приблизно мого віку кружляли собаки. Вони на неї кидалися, кусали, але вона, як могла, все ж від них відбивалася. Мене здолав страх, так як я жахливо боялася собак. З криком я побігла додому і розповіла все батькам, і так як це відбувалося недалеко від нашого будинку, привела їх туди. Але на місці вже нікого не виявилося. На наступний день я дізналася, що ця дівчинка з сусіднього двору і що вона важко постраждала. З множинними укусами вона опинилася в лікарні. Мені стало дуже соромно. Занадто сильна заклопотаність майбутнім святом, розгубленість, страх, і я не змогла надати потрібну тій дівчинці до .
Объяснение:
Два основні принципи ставлення до людей
Мати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення людей до себе - законне прагнення кожного. Але як цього досягти? Щойно сказаним ми зовсім не маємо наміру підвести читача до висновку, що слід прагнути подобатися кожному і так само любити всіх і вся. Це було б неправильно, та такого й не може бути. Хочемо, щоб кожен, хто читатиме книжку, добре запам'ятав ці слова.Абсолютно однакових людей не буває. Так само як немає людей цілком хороших або цілком поганих. У різних ситуаціях за різних обставин одна й та сама людина веде себе неоднаково. Люди різняться багатьма властивостями, у них різний досвід, риси характеру, вдача, у кожного індивідуальна і шкала позитивних якостей, які він визнає і відповідно до яких себе поводить.
Можливо, ви зітхнете: все це, мовляв, прекрасно, але є чимало людей, які так не схожі між собою, а проте подобаються всім. І, нарешті, ви й самі намагались якось поліпшити себе, щоб усім подобатись, але з цього нічого не вийшло. Отже, прагнення подобатися іншим має кілька своїх "але". Справа в тому, що в кожної людини своя вимога до "масштабу" популярності. Ті, кого не люблять одні, можуть бути улюбленцями інших. І, врешті-решт, прихильність можна за певних обставин дуже швидко втратити (наприклад, тоді, коли хтось поведе себе щодо іншого не так, як той сподівався) або, навпаки, здобути (знову ж таки несподіваним добрим вчинком). А потім є люди, яких взагалі усі недолюблюють.
Звичайно, для людини набагато краще, коли до її інших позитивних якостей додається ще й авторитет. Проте не слід прагнути до нього скрізь і завжди. Так, чого доброго, можна стати й смішним. До того ж у кожного з нас, певна річ, є що в собі виправляти. Адже саме від вас великою мірою залежить те, як до вас ставляться інші. Подумайте, чи не занадто ви егоїстичні, заздрісні, недовірливі, марнославні, легковажні, нешляхетні, малонадійні, чи нема у вас ще якихось негативних якостей.