Чим я люблю займатися у вільний час? у мене все розписано похвилинно, мене до цього привчила моя мама. багато хто у дворі після школи цілими днями бігає по вулиці, я завжди їм дивувався, адже якщо проводити більшу частину свого життя не займаючись нічим корисним, то і виростеш вуличним дитиною. мій день розписаний зовсім по іншому. прийшовши зі школи першим ділом я обі і роблю є завдання. я вважаю, що це потрібно робити відразу, поки я налаштований ще на навчання. потім я ходжу на додаткові завдання з ійської мови. вчитися мені подобається, тому мені легко дається і сидіти на додаткових завданнях мені дуже подобається. відразу після ійської мови я йду в басейн, там я проводжу по півтори години. плавати мені дуже подобається, в майбутньому я планую стати спортсменом. часто їжджу на змагання, займаю перші та другі місця. мені не страшна будь-яка погода, лише б не пропустити заняття. після плавання я вже можу пограти зі своїми друзями у дворі. а вечорами ще люблю посидіти за комп'ютером і пограти в комп'ютерні ігри.ось такі у мене будні кожен день. а от вихідні у мене вже більш насичені. кожні вихідні ми їздимо в село до бабусі. там я відпочиваю вже на повну силу. влітку плаваю на річці, загоряю, а взимку спускаємося з гори, ходимо на ковзанку. ну і звичайно я завжди бабусі і дідуся. вдень нагодувати качок, кроликів. з дідусем ходимо косити корові. так само коли садимо або копаємо картоплю я теж приймаю в цьому участь. вечорами у мене є моє персональне завдання, це ходити зустрічати корову з пасовища. я вважаю, що я добре проводжу свій вільний час, а головне що правильно. так мої батьки навчали мене, так їх вчили мої бабусі і дідусі і так я буду вчити своїх дітей. я не хочу бути вуличним дитиною який крім поганих слів ні чого не знає. я хочу бути як мій тато, він домігся в житті багато і все з-за того, що в дитинстві з розумом розподіляв вільний час.
кожній людині для життя потрібні певні ресурси. найпростіші з них – це їжа, одяг, житло. у сучасному світі з’являється все більше речей, які людина прагне мати заради комфорту та можливостей. але для того, щоб все це взагалі було, людина має трудитися, прикладати зусилля, використовувати свої знання та таланти. навіть первісні люди мільйони років тому мали щось робити, аби щось мати. спочатку вони ходили, шукали, збирали та зберігали продукти, потім займалися мисливством, риболовлею, згодом стали застосовувати знаряддя праці, вивчали навколишній світ. це зрештою поступово призвело до того науково-технічного прогресу людства, який ми спостерігаємо зараз. і все завдяки праці людей.
праця завжди годувала людину. щедра земля дарувала врожай хліборобові, майстерність та вправність приводила покупців на товари ремісника, сила та сміливість видобувачів підкоряла багаті на корисні копалини надра землі, розум та кмітливість вчених приводила до нових відкриттів та винаходів, якими тепер користується все людство.
людина, яка вміє та любить працювати, в усі часи користувалася повагою інших. той, хто вміє щось робити, тем більше добре, завжди прогодує і себе, і родину, вважалося у народі. нажаль, крім тих, хто готовий чесно працювати, серед нас завжди знаходяться ті, хто сам нічого робити не хоче, а от привласнити плоди чужої праці – залюбки. зараз взагалі в умах людей закріплюється думка, що заробляє гроші не той, хто працює, а той, хто краде. нажаль, сучасна ситуація в нашій країні дійсно така, що далеко не завжди сумлінно працююча людина може заробити собі на гідне життя.
роздумуючи про значення праці в житті людини, я не можу не погодитися з такою простою та розумною думкою, як та, що висловив колись видатний український філософ григорій сковорода. я маю на увазі «споріднену працю». сутність її в наступному: кожна людина вміє робити щось, до чого в неї є природний хист та покликання, тому така праця приносить людині не лише винагороду матеріальну, а й справжнє задоволення. та люди часто змушені обирати між власною «спорідненою працею» та професією, яка вважається престижною та добре оплачуваною. і тоді праця стає для людини тягарем, повинністю. мабуть, саме через це стільки людей у світі не полюбляють працювати.
кожній людині для життя потрібні певні ресурси. найпростіші з них – це їжа, одяг, житло. у сучасному світі з’являється все більше речей, які людина прагне мати заради комфорту та можливостей. але для того, щоб все це взагалі було, людина має трудитися, прикладати зусилля, використовувати свої знання та таланти. навіть первісні люди мільйони років тому мали щось робити, аби щось мати. спочатку вони ходили, шукали, збирали та зберігали продукти, потім займалися мисливством, риболовлею, згодом стали застосовувати знаряддя праці, вивчали навколишній світ. це зрештою поступово призвело до того науково-технічного прогресу людства, який ми спостерігаємо зараз. і все завдяки праці людей.
праця завжди годувала людину. щедра земля дарувала врожай хліборобові, майстерність та вправність приводила покупців на товари ремісника, сила та сміливість видобувачів підкоряла багаті на корисні копалини надра землі, розум та кмітливість вчених приводила до нових відкриттів та винаходів, якими тепер користується все людство.
людина, яка вміє та любить працювати, в усі часи користувалася повагою інших. той, хто вміє щось робити, тем більше добре, завжди прогодує і себе, і родину, вважалося у народі. нажаль, крім тих, хто готовий чесно працювати, серед нас завжди знаходяться ті, хто сам нічого робити не хоче, а от привласнити плоди чужої праці – залюбки. зараз взагалі в умах людей закріплюється думка, що заробляє гроші не той, хто працює, а той, хто краде. нажаль, сучасна ситуація в нашій країні дійсно така, що далеко не завжди сумлінно працююча людина може заробити собі на гідне життя.
роздумуючи про значення праці в житті людини, я не можу не погодитися з такою простою та розумною думкою, як та, що висловив колись видатний український філософ григорій сковорода. я маю на увазі «споріднену працю». сутність її в наступному: кожна людина вміє робити щось, до чого в неї є природний хист та покликання, тому така праця приносить людині не лише винагороду матеріальну, а й справжнє задоволення. та люди часто змушені обирати між власною «спорідненою працею» та професією, яка вважається престижною та добре оплачуваною. і тоді праця стає для людини тягарем, повинністю. мабуть, саме через це стільки людей у світі не полюбляють працювати.