Перший рівень ( )
Світовий океан займає….% площі Землі:
а)50; б)41; в)71; г) 60
2. Окраїнним морем є:
а) Азовське; б) Баренцове;в)Середземне; г) Червоне.
3. Більшість річок світу має живлення:
а) дощове; б) снігове; в) мішане; г) підземними водами.
4) З перелічених об’єктів протокою є:
а) Бенгальська; б) Біскайська; в) Дрейка; г) Гвінейська
5) Шар мерзлої землі з постійною температурою нижче 00 С – …
6) Озера, які є частками колишніх морів, називають…
Другий рівень ( )
З наведеного переліку географічних об’єктів оберіть назви морів:
а) Азовське; б)Каспійське; в)Аральське; г)Дрейка; д)Босфор; е)Байкал; є)Мадагаскар; ж) Єнісей; з)Ньяса; і)Аравійське; к)Тітікака; л)Середземне; м)Балтійське; н) Мертве; о)Гренландія.
2. Назвіть види ресурсів океану.
Третій рівень ( )
Охарактеризуйте географічне положення одного моря (за вибором: Середземне, Чорне, Лаптєвих, можна іншого) за ПЛАНОМ:
Назва,у якій частині якого океану розташоване
Яким є за положенням відносно суходолу (зх.,сх.,пд, пн)
Через які об’єкти з’єднується з океаном;
Береги якого материка омиває, Особливості.
Четвертий рівень ( ОДНЕ питання на вибір, яке сподобається)
Укажіть причини, з яких людина створює штучні водойми. Наведіть позитивні та негативні наслідки створення цих водойм.
Які проблеми, пов’язані з діяльністю людини, виникають у різних складових гідросфери? Запропонуйте шляхи їхнього розв’язання.
Чому одним із головних напрямків пізнання Землі сучасними географами є вивчення Світового океану?
Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати.
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.
Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.