Письмовий контрольний переказ тексту-роздуму дискусійного характеру публіцистичного стилю

7 клас

Яка людина є інтелігентною?

Людина мусить бути інтелігентною! Інтелігентність потрібна за будь-яких обставин. Вона потрібна і тим, хто вас оточує…

Дехто вважає, що інтелігентна людина – це людина начитана, високоосвічена, людина, яка багато подорожує, знає кілька мов.

Проте можна все це мати і не бути інтелігентом, а можна нічого цього не мати і бути все-таке внутрішньо інтелігентною людиною. Позбавте справді інтелігентну людину пам’яті. Хай вона забуде все на світі, не знатиме класиків літератури, не пам’ятатиме найкращих творів мистецтва, але якщо вона зможе пройнятися красою природи, зрозуміти характер й індивідуальність кожної людини, до й не проявити брутальності, байдужості, зловтіхи, заздрості й гідно оцінити її – ось це і буде істинний інтелігент.

Інтелігент виявляється в тисячі й тисячі дрібниць: в умінні чемно сперечатися, скромно поводитися за столом, в умінні непомітно до ншому, берегти природу, не смітити навколо себе, не смітити недокурками чи лайкою…

Інтелігентність – це здатність до розуміння, до сприйняття, це терпиме ставлення до світу й людей. Її потрібно в собі розвивати, тренувати, тренувати щиросердечні сили, як тренують фізичні. А тренування можливе й необхідне за будь-яких умов.

Отже, інтелігентність не тільки в знаннях.

( За Д.Лихачовим )
Потрібен План (3-4) і Переказ
ів

Кожна сучасна людина просто зобов’язана замислюватися про те, чим вона може бути корисна своїй державі. Сьогоднішній світ досить непростий, в ньому практично немає країн, в яких не було б проблем. Тому до з боку людини по відношенні до своєї країни ніколи не втрачає своєї актуальності. Втім, більшість країн сьогодні досить демократичні та не обтяжують своїх громадян надмірними обов’язками. У зв’язку з цим до від людини країні – це далеко не завжди обов’язок, іноді це просто милість і прихильність.Говорячи про те, що можу зробити я, можна виділити мінімум того, що я можу зробити і максимум того, що я можу зробити. Чи буду я старатися на благо своєї батьківщини протягом усього свого життя, я зараз сказати не можу – життя таке, що прогнозувати таке наперед навряд чи раціонально. Втім, думаю, що на мінімум з можливої ​​від мене до країна зможе розраховувати завжди. Я думаю, що по мінімуму я зможу бути корисним для своєї країни шляхом повної і неухильної сплати податкових платежів і відрахувань. Дивно, але в сучасному світі багато людей просто йдуть від цих виплати обов’язкових платежів, ніби не розуміючи, що таким чином ці люди роблять гірше тільки самим собі. Якщо людина не платить податки, країна не може розвиватися, покращувати інфраструктуру і покращувати життя кожного. Особисто я це прекрасно розумію, тому завжди буду готовий бути корисним шляхом сплати податків.

Якщо ж говорити про максимальну користь з мого боку для країни, тут є кілька варіантів. По-перше, я можу стати великим бізнесменом. Якщо це відбудеться, я буду генерувати дохід для себе у великих розмірах і відраховувати великі платежі до бюджету країни. 

-Вітаю Вас пане. Чи можу я взяти у вас інтерв'ю?-запитав журналіст.
-Так, я готов дати інтерв'ю,- відповів чорношкірий іноземець.
-Одже, я буду задавати вам запитання, а ви будете відповідати, гаразд?-промовив журналіст.
-Добре, задавайте ваши запити,-невпевнено відповів іноземець.
-Розпочнемо. Чи сподобалась вам Україна?-задав перше запитання журналіст.
-Дюже! Тут так красиво! Я неодмінно повернуся сюди,-з захопленням відповів іноземець.
-Що вам найбільше сподобалось?-задав друге запитання журналіст.
-Київ чи Києв, не знаю як правильно. Це найгарніше місто, що я колись бачив. Тут дуже цікаві пам'ятки культури!-промовив він.
-Дякую вам! Бувайте!-почав прощатися журналіст.
-І вам бувайте.