Письмовий переказ будь ласка Звичаї-скарб народу
Кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками.
Але звичаї не відокремлене явище в житті народу, а втілені в рухи і дію світовідчуття та взаємини між окремими людьми, які, у свою чергу, впливають на духовну культуру нації.
Звичаї — це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах.
Звичаї і мова — ось ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю.
В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері, що вічно страждає, питається:
Чи ти рано до схід-сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаїв — то такий же великий гріх для матері, як і гріх — не молитися Богові.
Объяснение:я не знаю