послідовність розбору
1. слово.
2. частина мови.
3. що з’єднує сполучник.
4. сполучник сурядності чи підрядності.
5. група за значенням.
6.
за будовою.
7. особливості правопису (якщо є).
сипнули врозтіч галки чи ворони (л. костенко).
зразок розбору
чи – сполучник, зв’язує однорідні члени речення (підмети), сполучник сурядності, розділовий, простий.
послідовність розбору
1. слово.
2. частина мови.
3. що з’єднує сполучник.
4. сполучник сурядності чи підрядності.
5. група за значенням.
6.
за будовою.
7. особливості правопису (якщо є).
сипнули врозтіч галки чи ворони (л. костенко).
зразок розбору
чи – сполучник, зв’язує однорідні члени речення (підмети), сполучник сурядності, розділовий, простий.