- Привіт, Сергійко - Привіт, Іване - Як справи - Добре - Сьогодні гуляти підеж - Ні сьогодні не можу - А завтра - Якраз зможу . - Добре до зустрічі - До зустрічі
Жінка... Скільки асоціацій виникає при згадуванні цього слова. Вона — мати, господиня, берегиня домашнього вогнища, вірна дружина. Але перш за все, вона — індивідуальна й неповторна особистість, що поєднує в собі певні риси, притаманні лише їй одній. Протягом століть, чи навіть тисячоліть, перед людством стоїть питання: яке місце відведено жінці в суспільстві? Де та сама сходинка, яку повинні посідати представниці прекрасної статі? Цьому питанню приділяється велике значення. Якщо звернутися до історії, то на багатьох прикладах можна побачити, що ставлення до жінки в різних країнах було різним. Проте, одразу звернаємо увагу на те, що ніколи і ніде шлях жінки не був легким. Жінку завжди переслідували, її поглядам не довіряли, уважаючи їх хибними і приреченими на поразку.
Наприклад, у Арабських еміратах та деяких країнах Африки погляди й думки жінки нічого не значать. Перед нами постає образ слухняної рабині, яка повністю підпорядкована своєму чоловікові: носить паранджу, готує їжу, домогосподарює (або виконує суто жіночу роботу). Жінка в цих країнах не мае права сідати за стіл, доки її чоловік не поїсть, казати свою думку та взагалі балакати. У більш розвинутнх державах роль жінки зводиться до народження і виховання дітей. Це її найважливіше призначення.
В Україні жінка здавна мала надзничайно високий суспільний авторитет. Українські жінки залишили великий слід в історії та інших видах мистецтва. Про рівність української жінки і чоловіка перед Богом записано було ще в першому нашому правовому документі — "Руській правді" Ярослава Мудрого. Тільки в атмосфері високої поваги до жінки могла з'явитися така видатна історична постать, як княгиня Ольга — дружина князя Ігоря і мати князя Святослава. В умовах пізнього Середньовіччя фундатором першого нашого університету — Києво-Могилянської академії - стала Гальшка Гулевичівна. Це свідчення можливості для української жінки повною мірою демонструвати свою громадянську позицію. Розкутість нашої жінки давала їй можливість повною мірою розкрити свої творчі можливості. Імена Марії Чурай, Марка Вовчка, Ольги Кобиляиської, Лесі України, Олени Пчілки, Христі Алчевської, Катерини Білокур, Олени Теліги, Ліни Костенко складають гордість України. Яка ж уява складається про жінку сучасного суспільства? В умовах незалежності для нашої жінки відкрилися нові можливості для самореалізації. І невдовзі ми зможемо побачити не лише жінку-дипломата, жінку- академіка чи жінку-міністра, а й жінку-президента. Це відкриє нові можливості для України, бо жінки відносяться до проблем більш відповідально (3 учiнівського твору).
- Сьогодні гуляти підеж - Ні сьогодні не можу - А завтра - Якраз зможу . - Добре до зустрічі - До зустрічі
асоціацій виникає при згадуванні цього
слова. Вона — мати, господиня, берегиня домашнього вогнища,
вірна дружина. Але перш за все, вона — індивідуальна й неповторна особистість, що поєднує в собі певні
риси, притаманні лише їй одній. Протягом століть, чи
навіть тисячоліть, перед людством стоїть
питання: яке місце відведено жінці в суспільстві? Де та сама сходинка, яку повинні посідати представниці прекрасної статі? Цьому питанню приділяється велике значення. Якщо звернутися до історії, то на
багатьох прикладах можна побачити, що ставлення до жінки в різних країнах було різним. Проте, одразу звернаємо увагу на те, що ніколи і ніде шлях жінки не був легким. Жінку завжди переслідували, її поглядам не
довіряли, уважаючи їх хибними і приреченими на поразку.
Наприклад, у Арабських еміратах та деяких країнах Африки погляди й думки жінки нічого не значать. Перед нами постає образ слухняної рабині, яка повністю підпорядкована своєму чоловікові: носить паранджу, готує їжу, домогосподарює (або виконує суто жіночу роботу). Жінка
в цих країнах не мае права сідати за стіл, доки її чоловік не поїсть, казати свою думку та взагалі балакати. У більш розвинутнх державах роль жінки зводиться до народження і виховання дітей. Це її найважливіше призначення.
В Україні жінка здавна мала надзничайно високий суспільний авторитет. Українські жінки залишили великий слід в історії та інших видах
мистецтва. Про рівність української жінки і чоловіка перед Богом записано було ще в першому нашому правовому документі — "Руській правді" Ярослава Мудрого. Тільки в атмосфері високої поваги до жінки могла з'явитися така видатна історична постать, як княгиня Ольга — дружина князя Ігоря і мати князя Святослава. В умовах пізнього Середньовіччя фундатором першого нашого університету — Києво-Могилянської академії - стала Гальшка Гулевичівна. Це свідчення можливості для української жінки повною мірою демонструвати свою громадянську позицію. Розкутість нашої жінки давала їй можливість повною мірою розкрити свої творчі
можливості. Імена Марії Чурай, Марка Вовчка, Ольги Кобиляиської, Лесі України, Олени Пчілки, Христі Алчевської, Катерини Білокур, Олени Теліги, Ліни Костенко складають гордість України.
Яка ж уява складається про жінку сучасного суспільства? В умовах незалежності для нашої жінки відкрилися нові можливості для самореалізації. І невдовзі ми зможемо побачити не лише
жінку-дипломата, жінку- академіка чи жінку-міністра, а й жінку-президента. Це відкриє нові можливості для України, бо жінки відносяться до проблем більш відповідально (3 учiнівського твору).