ПИТАННЯ: 1112 33:58 Оберіть речення, у якому неозначена форма дієслова виконує синтаксичну роль Означення. Ми прийшли повчитися. Нас охопило бажання навчатися. Батьки просили вчитися старанно.
Почну з позитиву. Не знаю, як з цим питанням справа йде зараз, але нас складати плани вчили в школі. До кожного твору обов’язково вимагали план, він повинен був складатися з трьох частин: вступ, основна частина і висновок. А ще ми вивчали плани… В СРСР була планова економіка, плани були короткострокові (місячні та річні) і довгострокові, перспективні (п’ятирічні) Кожна п’ятирічка мала свій девіз і план. Основний гасло було: “П’ятирічку – за три роки”.
А тепер негатив. До чого призвело планування в СРСР розповідати не треба, все і так в курсі. Не дарма кажуть: Коли людина будує плани, Бог посміхається.
І все-таки, незважаючи на те, що не кожному планом судилося здійснитися, вміти планувати повинен кожен. Це дисциплінує, не дає розслабитися, підвищує самооцінку і впевненість у собі. Навчитися планувати не так вже й складно. Заведіть гарний блокнотик, на початку року в нього можна записати все основне, що Ви маєте намір зробити в поточному році, в кінці року можна підбити підсумки і все, що не зуміли зробити, перенести на наступний рік, а все, що перестало бути актуальним – викреслити. Можна також будувати плани на місяць, тиждень, день. І, знову ж, наприкінці планованого періоду підбивати підсумки.
«Поетична спадщина Тараса Григоровича Шевченка, вже давно подолавши національні межі, увійшла до скарбниці світової літератури. Мудрий Олесь Гончар писав, що правда «Кобзаря», як правда Святого письма, для людства ніколи не постаріє, не згасне. Шевченко відкрив світові Україну, розкрив її душу, героїчні і трагічні сторінки її історії, провістив неминучу свободу і «добру славу, Славу України» в історичній перспективі.
Палке слово Шевченка, пройняте беззавітною любов’ю до свого народу, і нині залишається життєдайним джерелом, потужним стимулом національного і духовного відродження незалежної України. Слушно кажуть, що Шевченко – це код нації, а в його Слові – невпокореному, живому й невмирущому – закодовані генетичні основи української духовності». «Тарас Шевченко постає святинею, оберегом української нації, осереддям активної пам’яті «чиїх батьків, чиї ми діти». Поважним і надзвичайним послом у вічність український народ обрав Тараса Шевченка, в образі і в подобі його закодувавши свою мученицьку і славну історію, своє безсмертя». «Доти, доки буде хоч один скривджений у світі, поезія Шевченка не втратить своєї значимості, своєї ваги і своєї актуальності. А оскільки скривджені будуть завжди, то і його слово всечасне».
Почну з позитиву. Не знаю, як з цим питанням справа йде зараз, але нас складати плани вчили в школі. До кожного твору обов’язково вимагали план, він повинен був складатися з трьох частин: вступ, основна частина і висновок. А ще ми вивчали плани… В СРСР була планова економіка, плани були короткострокові (місячні та річні) і довгострокові, перспективні (п’ятирічні) Кожна п’ятирічка мала свій девіз і план. Основний гасло було: “П’ятирічку – за три роки”.
А тепер негатив. До чого призвело планування в СРСР розповідати не треба, все і так в курсі. Не дарма кажуть: Коли людина будує плани, Бог посміхається.
І все-таки, незважаючи на те, що не кожному планом судилося здійснитися, вміти планувати повинен кожен. Це дисциплінує, не дає розслабитися, підвищує самооцінку і впевненість у собі. Навчитися планувати не так вже й складно. Заведіть гарний блокнотик, на початку року в нього можна записати все основне, що Ви маєте намір зробити в поточному році, в кінці року можна підбити підсумки і все, що не зуміли зробити, перенести на наступний рік, а все, що перестало бути актуальним – викреслити. Можна також будувати плани на місяць, тиждень, день. І, знову ж, наприкінці планованого періоду підбивати підсумки.
Палке слово Шевченка, пройняте беззавітною любов’ю до свого народу, і нині залишається життєдайним джерелом, потужним стимулом національного і духовного відродження незалежної України. Слушно кажуть, що Шевченко – це код нації, а в його Слові – невпокореному, живому й невмирущому – закодовані генетичні основи української духовності».
«Тарас Шевченко постає святинею, оберегом української нації, осереддям активної пам’яті «чиїх батьків, чиї ми діти». Поважним і надзвичайним послом у вічність український народ обрав Тараса Шевченка, в образі і в подобі його закодувавши свою мученицьку і славну історію, своє безсмертя».
«Доти, доки буде хоч один скривджений у світі, поезія Шевченка не втратить своєї значимості, своєї ваги і своєї актуальності. А оскільки скривджені будуть завжди, то і його слово всечасне».