План до твору "до батька по розуму" Повага до старших, до батьків уважалась у народі рисою, при таманною кожній порядній і вихованій людині. Навчаючи дітей поважати старших, їм розповідали різні повчальні історії, леген ди й казки. Наведемо одну з найпоширеніших.
Давнопредавно старих людей, які вже нічого робити не мог ли, спускали спеціальним пристроєм у провалля, щоб дарма хліба не їли. Проте один чоловік дуже любив свого батька й, не виконавши жорстокого закону, заховав його в хліві. Щодня він потайки від односельчан носив батькові їжу. Минуло кілька років — і в селі стався недорід: нічим людям сіяти. Старий поба чив, що син чомусь зажурений, розпитав про все й порадив зняти снопи зі стріхи, ще раз обмолотити їх і засіяти. Син так і зробив. У нього хліб зійшов найкраще, і найбільша нива була засіяна. Усі люди стали допитуватися чоловіка, як він до такого додумався. Той спочатку мовчав, а згодом розповів, що батько так навчив.
З того часу люди вже не спускали старих у провалля, а навпа ки, стали шанувати їх до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать.
Нам здається, що у зимовому лісі панує спокій і тиша, але це тільки на перший погляд. Коли з'являється сонце, весь ліс перевтілюється і блищить. Багато лісових жителів лягли в сплячку, а ті, хто залишився, прикладають великі зусилля, щоб прогодуватися. Ось заєць-боягуз здирає кору з берези, а ось і синичка перелітає з дерева на дерево. Раптом з величезної гілки ялини впав сніг - це білка скаче з горішком у зубах. Навіть вовк і лисиця не сидять на місці, вони нишпорять по лісі в пошуках здобичі. Снігурі, як ягоди горобини. Присіли на гілці. Вдалині поважно бродить лось з величезними рогами.
А сам ліс прикрашений пухнастим, білосніжним снігом, що іскриться в променях сонця.
Як добре взимку в лісі!