План к тексту Секрет недовір’я Дельфін на ймення Нептун був непоступливим і неспокійним. Але ж і красенем вважався на рідкість. Тіло лискуче, граційне, зі спини чорне, боки та живіт мармурово-білі з лазуровим полиском. Спроби порозумітися з цим триметровим «крихіткою» закінчувалися для людей невдачею. Білобочка не підпускав жодного миротворця. Штовхався, люто бив хвостовим плавником по воді, клацав зубами в обличчя. Міг і поранити.

Тільки лагідне слово Галини мало над ним силу, заспокоювало. Дельфін швидко робився чемним і розумів дівчину з напівжесту. Виносив опущені на дно предмети, передавав пакети рибалкам на велику відстань. Коли Галя спускалась у вольєр, грайливо плавав довкола, лагідно торкався плавниками, возив на спині, довго не відпускав на сушу.

Загадка? Хіба для необізнаного. Ще маленькою Галя довго не вміла говорити, майже до чотирьох років. Її шпиталем став дельфінарій, а цілителем – дельфін Нептун. Час ігор здружив обох. Поступово мала пацієнтка почала вимовляти слова, стала повноцінною дитиною. Згодом їхні шляхи розійшлися, але, як виявилося, не назавжди.

Якось Галя прочитала в газеті про дельфіна, що мало не загинув через людську необережність. Серце підказало: це він. Колишня товаришка прийшла на до З тих пір Нептун підпускає до себе тільки рятівницю. Чи довірятиме він ще іншим людям?

Наш класс… Почти восемь лет мы проучились вместе, лишь некоторые перешли в другие школы, а некоторые пришли к нам, влились в наш большой разношерстный -4 коллектив. Сорок пар любопытных глаз и ушей. Сорок пар быстрых ног. Сорок пар вечно занятых чем-то рук. Сорок вопросов, сорок ответов. Мы так похожи и в то же время так отличаемся друг от друга. Знаем, с кем лучше учиться, а с кем — отдыхать, кем можно восхищаться, а кого — подразнить.Все вместе мы образуем большое, неуемное, громогласное существо — 8-Б класс. Оно имеет свои привычки и даже традиции, и учителя никогда не ошибутся, что это именно мы, даже если зайдут в класс с закрытыми глазами. Учителя и родители говорят нам, что школьные годы не забываются. И когда видишь, с какой радостью мама встречается со своей школьной подругой на улице, а папа рассказывает о своих школьных забавах и шалостях, веришь — они правы.Десять лет мы проведем вместе в стенах нашей школы. Будем читать одинаковые книги, отвечать на одинаковые вопросы. Можно ли забыть период, который занимает больше половины твоей жизни?Сейчас мне кажется, что различий в нас все-таки больше, чем похожего. Не всех своих одноклассников я могу назвать друзьями или даже товарищами. Есть ребята, чье поведение я не одобряю, чье общество мне неприятно. Кажется, неужели меня будет интересовать судьба этого человека после выпуска?

ТьоЗима - прекрасна пора року. А особливо добре взимку в лісі. 

Нам здається, що у зимовому лісі панує спокій і тиша, але це тільки на перший погляд. Коли з'являється сонце, весь ліс перевтілюється і блищить. Багато лісових жителів лягли в сплячку, а ті, хто залишився, прикладають великі зусилля, щоб прогодуватися. Ось заєць-боягуз здирає кору з берези, а ось і синичка перелітає з дерева на дерево. Раптом з величезної гілки ялини впав сніг - це білка скаче з горішком у зубах. Навіть вовк і лисиця не сидять на місці, вони нишпорять по лісі в пошуках здобичі. Снігурі, як ягоди горобини. Присіли на гілці. Вдалині поважно бродить лось з величезними рогами. 

А сам ліс прикрашений пухнастим, білосніжним снігом, що іскриться в променях сонця. 

Як добре взимку в лісі!