- Любий друже. Сьогодні ти дізнаєшся дещо дуже важливе .
- А чому важливе ? Я і так все знаю
- А ти знав, що ти є важливою частиной твоєї родини? твоєї країни? і що ти вже пишеш свою істрію ?
- Я про таке ще не чув, роскажи більше
- Як тільки ти народився, ти вже почав писати свою історію. Кожен твій крок, кожен твій вчинок, новий день, новій рік, це все залишається в памяті на віки
- Але я багато чого не памятаю
- це тому що, ти ростеш, стаєш старшим , у тебе зявляються нові пригоди яким ти радий а деяким ні, але кожен твій вчинок веде тебе все далі на зустріч до мріяного
- це значить, що я стаю краще і колись зможу добитися чогось більшого ?
Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них — ім'я Лесі Українки. Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, "тридцятилітню війну" з хворобою. Коротким було її життя — лише 42 роки прожила вона. Не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові. Найпершою, найвірнішою і найглибшою любов'ю Лесі Українки була її рідна земля — Україна. І той куточок України, де вона народилася, де пройшло її дитинство, — Волинь, Поділля. Леся Українка змушена була часто подорожувати. Як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена нападами хвороби, покидала Україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. Наприкінці життя оселилася в Грузії, приїжджаючи в Україну лише в гості. Але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в Україну
- Любий друже. Сьогодні ти дізнаєшся дещо дуже важливе .
- А чому важливе ? Я і так все знаю
- А ти знав, що ти є важливою частиной твоєї родини? твоєї країни? і що ти вже пишеш свою істрію ?
- Я про таке ще не чув, роскажи більше
- Як тільки ти народився, ти вже почав писати свою історію. Кожен твій крок, кожен твій вчинок, новий день, новій рік, це все залишається в памяті на віки
- Але я багато чого не памятаю
- це тому що, ти ростеш, стаєш старшим , у тебе зявляються нові пригоди яким ти радий а деяким ні, але кожен твій вчинок веде тебе все далі на зустріч до мріяного
- це значить, що я стаю краще і колись зможу добитися чогось більшого ?
- так, ти все зможеш, у тебе все буде гаразд
- круто ! дякую
Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, "тридцятилітню війну" з хворобою. Коротким було її життя — лише 42 роки прожила вона. Не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові. Найпершою, найвірнішою і найглибшою любов'ю Лесі Українки була її рідна земля — Україна. І той куточок України, де вона народилася, де пройшло її дитинство, — Волинь, Поділля.
Леся Українка змушена була часто подорожувати. Як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена нападами хвороби, покидала Україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. Наприкінці життя оселилася в Грузії, приїжджаючи в Україну лише в гості. Але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в Україну