1. Талант мужності і співчуття. (С. Васильченко завжди був шляхетною, інтелігентною людиною, відданою обов'язку. Пережив революцію і громадянську війну, писав твори про дітей, вчителів, про потяг народу до світлого життя та щастя. Неодноразово письменник підкреслював, що прагне писати твори "меншим розміром, більшим змістом". Тому саме новела стала улюбленим жанром письменника.) 2. Степан Васильченко - майстер малих жанрів прози. (С. Васильченко - майстер короткої новели та невеликої повісті, в основі яких лежить психологічний конфлікт. Умовно новели письменника можна поділити на такі групи: 1) життя села та його соціальні настрої; 2) школа, діти і вчителі; 3) трагедія народних талантів; 4) викриття імперіалістичної війни. Його проза відрізняється своєю щирістю, душевністю, доброзичливим гумором, тонким психологізмом, внутрішньою делікатністю. Головна ознака їх - бути гранично правдивими до життя.) 3. Повість "Талант" - твір про долю таланту з народу. (С. Васильченка завжди хвилювала тема талановитої людини з народу. Головною проблемою повісті "Талант" є трагічна доля народних талантів, а саме талант Тетяни - співачки - і трагізм її долі в тогочасному суспільстві. Смерть героїні повісті - це звинувачення суспільства. У письменника болить душа, що талановита українська молодь зростала у неуцтві і темряві, не маючи доступу до освіти і культури.) III. Степан Васильченко - класик нашої літератури. (Поезія оповідань письменника в їхній людяності, стислості, емоційності, душевності. Його твори сповнені віри в завтрашній день України, яку письменник дуже любив.)
1. Уночі, як Чумацький Шлях(Чумацький Шлях- підмет) сріблисту куряву простеле(куряву простиле- присудок), вийди на Дніпро! [..., (як ...], ...]!
2. Та в порожнечі нам блукати(блукати-присудок), аж поки ми(ми-підмет) тягар того хреста донесемо(донесемо-присудок) до нашої Голготи. [...], (аж поки ...).
3. Поранилась(поранилась-присудок), скривилася(скривилася-присудок) хмаринка(хмаринка-підмет), коли із вітром юним пустувала(пустувала-присудок) й на заході шовковою хустинкою кривавий пальчик тихо витирала(витирала-присудок). [...], (коли ...).
4. Щойно за Дніпром виткнулося(виткнулося-присудок) сонце(сонце-підмет), в Січі раз і вдруге і втретє стрельнула(стрельнула-присудок) гармата(гармата-підмет). (Щойно ...), [...].
5. Тільки-но вдарять(вдарять-присудок) у лісі морози(морози-підмет), засинають(засинають-присудок) у барлогах ведмеді(ведмеді-підмет). (Тільки-но ...), [...].
6. Щоразу, коли я дивлюся на зелені мережива полезахисних лісосмуг на ланах, мені пригадуються радісні години нашої праці. [..., (коли ...), ...].
2. Степан Васильченко - майстер малих жанрів прози. (С. Васильченко - майстер короткої новели та невеликої повісті, в основі яких лежить психологічний конфлікт. Умовно новели письменника можна поділити на такі групи:
1) життя села та його соціальні настрої;
2) школа, діти і вчителі;
3) трагедія народних талантів;
4) викриття імперіалістичної війни.
Його проза відрізняється своєю щирістю, душевністю, доброзичливим гумором, тонким психологізмом, внутрішньою делікатністю. Головна ознака їх - бути гранично правдивими до життя.)
3. Повість "Талант" - твір про долю таланту з народу. (С. Васильченка завжди хвилювала тема талановитої людини з народу. Головною проблемою повісті "Талант" є трагічна доля народних талантів, а саме талант Тетяни - співачки - і трагізм її долі в тогочасному суспільстві. Смерть героїні повісті - це звинувачення суспільства. У письменника болить душа, що талановита українська молодь зростала у неуцтві і темряві, не маючи доступу до освіти і культури.)
III. Степан Васильченко - класик нашої літератури. (Поезія оповідань письменника в їхній людяності, стислості, емоційності, душевності. Його твори сповнені віри в завтрашній день України, яку письменник дуже любив.)
Объяснение:
1. Уночі, як Чумацький Шлях(Чумацький Шлях- підмет) сріблисту куряву простеле(куряву простиле- присудок), вийди на Дніпро! [..., (як ...], ...]!
2. Та в порожнечі нам блукати(блукати-присудок), аж поки ми(ми-підмет) тягар того хреста донесемо(донесемо-присудок) до нашої Голготи. [...], (аж поки ...).
3. Поранилась(поранилась-присудок), скривилася(скривилася-присудок) хмаринка(хмаринка-підмет), коли із вітром юним пустувала(пустувала-присудок) й на заході шовковою хустинкою кривавий пальчик тихо витирала(витирала-присудок). [...], (коли ...).
4. Щойно за Дніпром виткнулося(виткнулося-присудок) сонце(сонце-підмет), в Січі раз і вдруге і втретє стрельнула(стрельнула-присудок) гармата(гармата-підмет). (Щойно ...), [...].
5. Тільки-но вдарять(вдарять-присудок) у лісі морози(морози-підмет), засинають(засинають-присудок) у барлогах ведмеді(ведмеді-підмет). (Тільки-но ...), [...].
6. Щоразу, коли я дивлюся на зелені мережива полезахисних лісосмуг на ланах, мені пригадуються радісні години нашої праці. [..., (коли ...), ...].