ПО ТЕКСТУ СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ НЕ БОЛЬШОЙ
Тільки-но починало світати, мати, вмившись, зодягала
чисту сорочку, підв'язувалася вишитим фартухом і вилазила
на лежанку. Я крізь сон чув її лагідну приповідку: «Ну ось
і зійшов святець, аж віко підпер!». Незабаром кімната
освітлювалася живими зайчиками, спалахували сухі дрівцята,
потріскуючи голосними пострілами. Піч гоготіла, коли полум'я
лизало своїм язиком челюсті.
Доки варилося снідання, мати місила тісто. То було
цікаве видовисько. Материні руки раз по раз занурювалися
в діжу, од чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалося,
крутішало. Коли воно нарешті ставало в'язким, як гума, і вже
важко було працювати руками, мати призупиняла роботу,
будила свою родину й годувала сніданком. Поснідавши,
батько йшов на роботу, а я біг на кінець городу, щоб наламати
широких капустяних листків. За цей час в оселі вже стояв
паркий дух. На засланому простирадлом ліжкові, а поверх
ще й рушником, пузатилося кілька кругленьких паляничок.
Мати була вся в роботі. Легкими рухами рук вона витягувала
опецьок тіста, вмокала у воду руки, щоб воно не прилипало, й,
перекидаючи з однієї долоні в другу, формувала круглу, наче
сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клала
паляницю на рушник. Робила вона це так вправно, що я навіть
не встигав уволю надивитися.
Доки мати викачувала останню, найменшу паляничку,
що призначалася мені, я біг за лопатою і, внісши, приставляв
її до печі. На лопату клали капустяний листок, змащений
олією або притрушений борошном, й усаджували хлібину. Біле
тісто паляниці нариз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені
челюсті покліпували, паче в безмісячну ніч зорі. Іскорками
розжареної сажі здригався жар. Зробивши виделкою кілька
в, мати шугала лопату з хлібиною в гарячу утробу
печі; потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й
моя паляничка.
Стисло переказати умоляю
Зима — чудова, світла, велична пора року. З першими сніжинками, з криком птахів, що відлітають в теплі краї, вступає зима в свої права. Скільки неймовірних емоцій, радості та щастя вона приносить дітям і дорослим!
Неймовірний хоровод сніжинок, біле снігове покривало, одягнені в сніжні наряди дерева, прозорий лід річок і озер — тільки взимку можна милуватися і захоплюватися такою красою.
В жодну пору року не зустрічається стільки різноманітних і активних заходів, як в зимовий період. Катання на ковзанах, лижах, санях, сноуборді; гра в сніжки, ліплення снігової баби — скільки чудових і захопливих розваг можна організувати в зимовий час на свіжому повітрі!
А чого варте найочікуваніше та улюблене усіма зимове свято — Новий рік. Всі із задоволенням і передчуттям чудес чекають настання цього казкового свята. Масу позитивних емоцій приносить і Різдво Христове зі славним звичаєм маскараду й ворожіння.
Зима — по-справжньому чарівна й казкова пора року, яка дарує багато чудес, відкриттів і звершень.