ПО ТЕКСТУ СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ НЕ БОЛЬШОЙ
Тільки-но починало світати, мати, вмившись, зодягала
чисту сорочку, підв'язувалася вишитим фартухом і вилазила
на лежанку. Я крізь сон чув її лагідну приповідку: «Ну ось
і зійшов святець, аж віко підпер!». Незабаром кімната
освітлювалася живими зайчиками, спалахували сухі дрівцята,
потріскуючи голосними пострілами. Піч гоготіла, коли полум'я
лизало своїм язиком челюсті.
Доки варилося снідання, мати місила тісто. То було
цікаве видовисько. Материні руки раз по раз занурювалися
в діжу, од чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалося,
крутішало. Коли воно нарешті ставало в'язким, як гума, і вже
важко було працювати руками, мати призупиняла роботу,
будила свою родину й годувала сніданком. Поснідавши,
батько йшов на роботу, а я біг на кінець городу, щоб наламати
широких капустяних листків. За цей час в оселі вже стояв
паркий дух. На засланому простирадлом ліжкові, а поверх
ще й рушником, пузатилося кілька кругленьких паляничок.
Мати була вся в роботі. Легкими рухами рук вона витягувала
опецьок тіста, вмокала у воду руки, щоб воно не прилипало, й,
перекидаючи з однієї долоні в другу, формувала круглу, наче
сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клала
паляницю на рушник. Робила вона це так вправно, що я навіть
не встигав уволю надивитися.
Доки мати викачувала останню, найменшу паляничку,
що призначалася мені, я біг за лопатою і, внісши, приставляв
її до печі. На лопату клали капустяний листок, змащений
олією або притрушений борошном, й усаджували хлібину. Біле
тісто паляниці нариз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені
челюсті покліпували, паче в безмісячну ніч зорі. Іскорками
розжареної сажі здригався жар. Зробивши виделкою кілька
в, мати шугала лопату з хлібиною в гарячу утробу
печі; потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й
моя паляничка.
Стисло переказати умоляю
/с'в'іджчит'/
с' - приголосний, м'який, глухий, язиковий, передньоязиковий, зубний, щілинний, свистячний
в' - приголосний, сонорний, напівпом'якшений, губний, губно-губний, щілинний
і - голосний, наголошений, переднього ряду, високого підняття
дж - приголосний, твердий, дзвінкий, язиковий, африкат, шиплячий
ч - приголосний, твердий, глухий, язиковий, африкат, шиплячий
и - голосний, ненаголошений, переднього ряду, середньо-високого підняття
т' - приголосний, м'який, глухий, язиковий, передньоязиковий, зубний, проривний
- Привіт, як тебе звати?
- Ти хто? Чому ти мені пишеш?
- Я новенький, зі твоєї школи.
- Чому я тебе не бачила(в)?
- Я завтра прийду в школу, побачиш.
- Добре, тоді розкажи щось про себе.
- Мене звати Сергій, а тебе як звати?
- Мене звати ( Ім'я ). Скільки тобі років? Де ти проживаєш?
- Мені 13 років, проживаю я в ( місті/селі ) - ( Назва ).
- Чому ти перейшов в нашу школу?
- Тому що, мені та школа не сподобалась, вона була дуже жорстока.
- А чому ти раніше не пішов навчатися в другу школу?
- Я думав, що мені там буде не жорстоко. І продовжив навчатися далі.
- З тебе там глузували?
- Так, вони з мене глузували, обзивали і били.
- Добре, дякую що, розказав про себе, але мені час іти спати.
- Бувай, завтра побачиш мене у школі, пограємо разом?
- Ну добре, бувай.