подані слова ввести у прості речення,ускладнені вставними словами,звертаннями,так щоб в одному випадку це були іменники,а в іншому-прикметники.Минуле,рівне

1-б)
2-б)
3-в)
4-б)

5: (В)чись дитино, бо (В)читися треба!
(В)чись голубко, бо розум не спить,
Хай серце (і) воля, (й) дух росте (в)
Силу,
Хай книжка закрита любові. навчить.

6-
Льон (не переноситься), краї-на, рів-ний, озими-на, лід (не перенос.), січе-нь, йшов (не перенос.), розк-віт, вер-ба, дзьоб (не перенос.), працьо-витий, кіль-це, кран (не перенос.), затиш-ний, урок (не перенос.), пере-дати.

7-
розцвіт, розбити, розкрасити, розмалювати, роздарувати.

Безбарвно, безаварійний, безбашність, безафіксний, безбатченко

8-в)
9-в)
10-
Апостров є в таких словах як:
Під‘їзд, торф‘яний, з‘язати, бар‘єр, без‘язикий, мавп‘ячий, ад‘ютант, сім‘я.

11- (з)орієнтуватись, (с)казати, (з)бігати, (с)кріпити, (с)косити, (з)лити, (с)ховати, (зі)гнати, (с)фотографувати, (с)творити

12-б)

Мені здається, що людина — це не просто назва певної істоти. Це звання. І, як кожне звання, воно передбачає високу відповідальність. Злу і жорстоку людину ми називаємо нелюдяною. Щось страшне і жахливе ми називаємо нелюдським. Отже, такі риси не належать людині. Інколи це слово пишеться з великої літери — Людина. Мені здається це правильним. Людяність — це добро, це чесність, це турбота про інших, це здатність прийти на до . Тільки такою може бути справжня людина.

Людина робить добро, не чекаючи винагороди за це. Інколи вона навіть може постраждати через це. Пожежник, який рятує від вогню дитину, не думає про власну небезпеку. Він робить добро, його вчинок називається людяним, а сам він є Людиною.

Інколи про сміливу, відповідальну, сильну і добру людину можна почути, що це "справжня людина". Значить, боягузлива, підступна, зла людина є "несправжньою". То чи можна назвати таку істоту взагалі людиною? Я вважаю, що ні.

Звання людини покладає на нас велику відповідальність. І ми повинні відповідати цьому званню.