ВпівДнями з сестрою розговорилися й вона розказала історію знайомих: немає нічого страшнішого, ніж коли через хату чи клапоть землі розриваються зв’язки, брати й сестри втрачають один одного, навіть не вітаються... Я знаю такі приклади, вони, на жаль, непоодинокі. Двоє братів із моїх далеких приятелів не розмовляли через дідівську хату 20 років. Ви тільки уявіть собі – цілих два десятки! Двадцять весен, літ і зим, які не проживеш заново! Хтось скаже – та що вони втратили? Що втратили? Безмірно, безмежно, незрівнянно багато! Хіба можна перерахувати те, що вони пропустили за два десятки літ? Брати втратили щемливі звістки про народження нового сонечка, кожен у своїй родині. Вони втратили веселі й галасливі святкування днів народжень, коли вся родина, втомлена чаркою-другою та доброю гостиною, сидить за столом і згадує сімейні байки – в такі хвилини і молодь замовкає, захоплено слухаючи старших. Вони не мали веселих коляд та великодніх змагань за кращу випічку – і коли в одній родині пасочки порепали, господиня з другої щиро віддає свою найвдалішу братовій, щоб теж мала радість… Вони загубили підтримку в недобру днину, пораду в складній ситуації, виручку, а найголовніше – братське щире порозуміння за будь-яких обставин. І навіть над могилами рідних, яких проводжали в останню путь, не могли підтримати один одного, щиро пошкодувати за втратою, бо треба думати, як би на поминках не сісти поряд… Таке буває не лише через майно. Родини втрачають зв’язки через банальні заздрощі, через «дурні голови» когось із половинки в сім’ї (коли людину повністю «відбиває» від її коріння), через наклепи, через, через... Причин – мільйон, суть в однім – життя йде, як писала Ліна Костенко, і все без коректур, а при цьому всі ми дружно забуваємо, що «єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати». Поспішати? Так! Бо 8 липня в Україні – День родини. Нове свято, якому всього два роки в українській історії, але тисячоліття в пам’яті нашої нації. Споконвіку ми були сильними завдяки родині, підтримці, витримці й порозумінню. То чи можна зараз через черепки й каміння їх втрачати? Тому – поспішати, бодай привітати братів і сестер зі святом, приїхати до батьків, нагадати двоюрідним про себе й просто побажати сонячного мирного неба. Бо хто знає, які коники завтра викине життя, і чи не доведеться нам шкодувати за тим, що втрачене?
Діалоги з української мови Діалог про Шевченка Діалог про здоров’я Діалог «Зустріч друзів» Діалог «Словники в моєму житті» Дитячий діалог Діалог про місто Діалог на тему « Функції мови» Діалог на тему «Співбесіда» Діалог на тему «Робота» Діалог на тему «Мода» Готовий діалог з прислів’ями та приказками Діалог зі ввічливими словами: «Прохання про до Діалог на тему «Мова і пісня» Діалог «Навчання за кордоном» Полілог: приклад. «Нове знайомство» Готовий діалог на вільну тему « У лікаря» Діалог «Рідна мова» або «Чому потрібно вивчати українську» Діалог «Багатство та самобутність української мови» Діалог «Однокласник» на уроці української мови Діалог на тему "Спорт" Діалог на тему "Майбутня професія" Готовий діалог українською мовою “В бібліотеці” Готовий діалог з української мови на тему "Музика" Готовий діалог з української мови на тему «Літні канікули» Діалог українською мовою на тему «Зустріч після канікул» Готові діалоги з української мови на тему «Прогулянка» Готові діалоги на тему «Українська мова» Готові діалоги з української мови на тему "Школа" Готові діалоги на тему "Телефонна розмова" - приклади, зразки Як скласти діалог з української мови Діалог – це різновид прямої мови, який має свої специфічні особливості: 1. При діалозі відбувається обмін інформацією між двома(власне діалог) чи декількома (полілог) учасниками розмови. 2. Кожне висловлювання учасника в діалозі називається реплікою. 3. Учасники діалогу почергово обмінюються репліками у форматі запитання/відповідь, ствердження/заперечення, ствердження/уточнення. 4. Найчастіше на письмі кожна репліка пишеться з нового рядка, з великої літери, перед нею ставиться тире. 5. Мова драматичних творів являє собою діалог (полілог), перед репліками ставиться ще ім’я дійової особи, якій вона належить. 6. Граматичною особливістю діалогічного мовлення є переважне вживання неповних речень, адже більшість інформації відома учасникам розмови з попередніх реплік, обставин розмови та позамовної ситуації. Приклади діалогів з української мови Діалог на тему «На вулиці» (за матеріалами «Русско-украинский разговорник» В.С. Калашник, А.Я. Опришко, А.А. Свашенко) - Юначе, підкажіть, будь-ласка, як доїхати до обласної лікарні. - Я можу провести Вас до тролейбусної зупинки, якщо хочете. - Дякую, Ви дуже люб’язні. - Ви, мабуть, уперше в нашому місті? - Ні, але була тут дуже давно й погано орієнтуюся. - Вам подобається місто? - Не дуже. Багато шуму та зайвої метушні. - Невже й будівлі на цій вулиці не подобаються? - Будівлі дуже подобаються. Особливо старовинні. - Так, сучасні будинки одноманітні, серед них небагато цікавого. А ось і потрібна Вам зупинка. Їхати треба п’ятим маршрутом, лікарня якраз на кінцевій зупинці. - Щиро вдячна Вам! З Вами було приємно поговорити. До побачення! - Бажаю успіху!
Діалог на тему «Знайомство» - Привіт! Здається ти ходиш до тієї ж музичної школи, що й я. Я бачив тебе декілька разів. Мене Сашком звуть, давай знайомитися! - Так, я теж тебе бачила. Я Олена. Я вчуся на фортепіано, а ти, мабуть, на гітарі? - Так! Як ти здогадалася? - Так от вона в тебе за плечима! - А, вірно! Яка ти жартівниця! Тобі подобається музика? - Зараз – дуже! А спочатку мене батьки змусили займатися, я не хотіла. Тепер я їм дуже за те вдячна. Я вважаю, музика – моє призвання! - Нічого собі! Так ти щиро захоплюєшся музикою! Мені подобається, коли люди люблять те, що вони роблять. - То мабуть, ти й сам такий? - Звичайно! Музика завжди цікавила мене, покращувала настрій. А я сам вирішив вчитися грати – мені хотілося самому виконувати пісні моїх улюблених бітлів. - Мені «Бітлз» також подобаються. Слухай, з тобою так цікаво розмовляти. У нас стільки спільного! Але, нажаль, мені далеко додому їхати – маю йти. - Давай я проводжу тебе. Куди тобі? - До кінцевої 25-го маршруту. А тобі? - Сьогодні мені теж! Не зважай, у мене є вільний час. Мені буде приємно. - Дякую! Тоді ходімо!
Я знаю такі приклади, вони, на жаль, непоодинокі. Двоє братів із моїх далеких приятелів не розмовляли через дідівську хату 20 років. Ви тільки уявіть собі – цілих два десятки! Двадцять весен, літ і зим, які не проживеш заново!
Хтось скаже – та що вони втратили? Що втратили? Безмірно, безмежно, незрівнянно багато! Хіба можна перерахувати те, що вони пропустили за два десятки літ? Брати втратили щемливі звістки про народження нового сонечка, кожен у своїй родині. Вони втратили веселі й галасливі святкування днів народжень, коли вся родина, втомлена чаркою-другою та доброю гостиною, сидить за столом і згадує сімейні байки – в такі хвилини і молодь замовкає, захоплено слухаючи старших. Вони не мали веселих коляд та великодніх змагань за кращу випічку – і коли в одній родині пасочки порепали, господиня з другої щиро віддає свою найвдалішу братовій, щоб теж мала радість… Вони загубили підтримку в недобру днину, пораду в складній ситуації, виручку, а найголовніше – братське щире порозуміння за будь-яких обставин. І навіть над могилами рідних, яких проводжали в останню путь, не могли підтримати один одного, щиро пошкодувати за втратою, бо треба думати, як би на поминках не сісти поряд…
Таке буває не лише через майно. Родини втрачають зв’язки через банальні заздрощі, через «дурні голови» когось із половинки в сім’ї (коли людину повністю «відбиває» від її коріння), через наклепи, через, через... Причин – мільйон, суть в однім – життя йде, як писала Ліна Костенко, і все без коректур, а при цьому всі ми дружно забуваємо, що «єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати».
Поспішати? Так! Бо 8 липня в Україні – День родини. Нове свято, якому всього два роки в українській історії, але тисячоліття в пам’яті нашої нації. Споконвіку ми були сильними завдяки родині, підтримці, витримці й порозумінню. То чи можна зараз через черепки й каміння їх втрачати? Тому – поспішати, бодай привітати братів і сестер зі святом, приїхати до батьків, нагадати двоюрідним про себе й просто побажати сонячного мирного неба. Бо хто знає, які коники завтра викине життя, і чи не доведеться нам шкодувати за тим, що втрачене?
Діалог про Шевченка
Діалог про здоров’я
Діалог «Зустріч друзів»
Діалог «Словники в моєму житті»
Дитячий діалог
Діалог про місто
Діалог на тему « Функції мови»
Діалог на тему «Співбесіда»
Діалог на тему «Робота»
Діалог на тему «Мода»
Готовий діалог з прислів’ями та приказками
Діалог зі ввічливими словами: «Прохання про до
Діалог на тему «Мова і пісня»
Діалог «Навчання за кордоном»
Полілог: приклад. «Нове знайомство»
Готовий діалог на вільну тему « У лікаря»
Діалог «Рідна мова» або «Чому потрібно вивчати українську»
Діалог «Багатство та самобутність української мови»
Діалог «Однокласник» на уроці української мови
Діалог на тему "Спорт"
Діалог на тему "Майбутня професія"
Готовий діалог українською мовою “В бібліотеці”
Готовий діалог з української мови на тему "Музика"
Готовий діалог з української мови на тему «Літні канікули»
Діалог українською мовою на тему «Зустріч після канікул»
Готові діалоги з української мови на тему «Прогулянка»
Готові діалоги на тему «Українська мова»
Готові діалоги з української мови на тему "Школа"
Готові діалоги на тему "Телефонна розмова" - приклади, зразки
Як скласти діалог з української мови
Діалог – це різновид прямої мови, який має свої специфічні особливості:
1. При діалозі відбувається обмін інформацією між двома(власне діалог) чи декількома (полілог) учасниками розмови.
2. Кожне висловлювання учасника в діалозі називається реплікою.
3. Учасники діалогу почергово обмінюються репліками у форматі запитання/відповідь, ствердження/заперечення, ствердження/уточнення.
4. Найчастіше на письмі кожна репліка пишеться з нового рядка, з великої літери, перед нею ставиться тире.
5. Мова драматичних творів являє собою діалог (полілог), перед репліками ставиться ще ім’я дійової особи, якій вона належить.
6. Граматичною особливістю діалогічного мовлення є переважне вживання неповних речень, адже більшість інформації відома учасникам розмови з попередніх реплік, обставин розмови та позамовної ситуації.
Приклади діалогів з української мови
Діалог на тему «На вулиці» (за матеріалами «Русско-украинский разговорник» В.С. Калашник, А.Я. Опришко, А.А. Свашенко)
- Юначе, підкажіть, будь-ласка, як доїхати до обласної лікарні.
- Я можу провести Вас до тролейбусної зупинки, якщо хочете.
- Дякую, Ви дуже люб’язні.
- Ви, мабуть, уперше в нашому місті?
- Ні, але була тут дуже давно й погано орієнтуюся.
- Вам подобається місто?
- Не дуже. Багато шуму та зайвої метушні.
- Невже й будівлі на цій вулиці не подобаються?
- Будівлі дуже подобаються. Особливо старовинні.
- Так, сучасні будинки одноманітні, серед них небагато цікавого. А ось і потрібна Вам зупинка. Їхати треба п’ятим маршрутом, лікарня якраз на кінцевій зупинці.
- Щиро вдячна Вам! З Вами було приємно поговорити. До побачення!
- Бажаю успіху!
Діалог на тему «Знайомство»
- Привіт! Здається ти ходиш до тієї ж музичної школи, що й я. Я бачив тебе декілька разів. Мене Сашком звуть, давай знайомитися!
- Так, я теж тебе бачила. Я Олена. Я вчуся на фортепіано, а ти, мабуть, на гітарі?
- Так! Як ти здогадалася?
- Так от вона в тебе за плечима!
- А, вірно! Яка ти жартівниця! Тобі подобається музика?
- Зараз – дуже! А спочатку мене батьки змусили займатися, я не хотіла. Тепер я їм дуже за те вдячна. Я вважаю, музика – моє призвання!
- Нічого собі! Так ти щиро захоплюєшся музикою! Мені подобається, коли люди люблять те, що вони роблять.
- То мабуть, ти й сам такий?
- Звичайно! Музика завжди цікавила мене, покращувала настрій. А я сам вирішив вчитися грати – мені хотілося самому виконувати пісні моїх улюблених бітлів.
- Мені «Бітлз» також подобаються. Слухай, з тобою так цікаво розмовляти. У нас стільки спільного! Але, нажаль, мені далеко додому їхати – маю йти.
- Давай я проводжу тебе. Куди тобі?
- До кінцевої 25-го маршруту. А тобі?
- Сьогодні мені теж! Не зважай, у мене є вільний час. Мені буде приємно.
- Дякую! Тоді ходімо!